Коц Аркадій Якович
КОЦ Аркадій Якович (справж. ім’я — Арон; псевд. і крипт.: А. Данин, А. Бронин, А. Шатов, Д.-н.; 03(15). 10. 1872, Одеса — 13. 05. 1943, м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ) — поет, перекладач. Закін. Горлів. гірн. училище (нині Донец. обл., 1893). Писав із дит. років. Працював у Донбасі та Підмосков’ї. Захоплювався ідеями Л. Толстого. 1897–1902 навч. гірн. справі у Парижі. 1902 опублікував анонімно у нелегал. с.-д. ж. «Жизнь» (Лондон) перекл. російською мовою 3-х строф «Интернационала» Е. Потьє, що 1918–43 був гімном СРСР. Переклав також памфлет «Поклоніння золоту» П. Лафарґа, п’єсу «Дурні пастирі» О. Мірбо (обидва — 1905). Його зб. «Песни пролетариев» (С.-Петербург, 1907) було конфісков. Після більшов. перевороту 1917 публікувався у г. «Борьба» (Дніпропетровськ) і «Пролетарий» (Харків), перекладав твори франц. поетів-комуністів, зокрема й Е. Потьє (у зб. «Избранные произведения», 1938). Від 1941 — в евакуації на Уралі. На його вірші «Майская песнь» і «9 января» Д. Шостакович написав музику для хору. Мемор. дошки К. встановлено на будівлі Горлів. індустр. технікуму та у Єкатеринбурзі на його будинку.
Завантажити статтю
Людина 
