Котляревський Нестор Олександрович
КОТЛЯРЕ́ВСЬКИЙ Нестор Олександрович (21. 01(02. 02). 1863, Москва — 12. 05. 1925, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — літературознавець. Академік РАН (1909). Навчався у 2-й Київській гімназії, закінчив Колегію П. Ґалаґана у Києві (1878), Московський університет (1885), де був залишений для підготовки до професорського звання на кафедрі історії загальної літератури. Стажувався у Паризькому університеті. На початку 1880-х років отримав у спадок рукописну збірку «Повести малороссийские числом 16», яку передав у редакцію журналу «Киевская старина». Від 1892 викладав на Вищих жіночих курсах, також читав лекції на Вищих історико-літературних курсах, у Олександрівському ліцеї, Військово-юридичній академії, Академії Генштабу в Санкт-Петербурзі. Від 1895 вміщував публікації у часописі «Вѣстникъ Европы» (1908–09 — редактор відділу белетристики). 1899 захистив магістерську дисертацію «Мировая скорбь в конце прошлого и начале нашего века: Ее основные этапы и социальные мотивы и их отражение в художественном творчестве». 1910–25 — перший директор Пушкінського Дому, (нині Інститут російської літератури (Пушкінський Дім) РАН, Санкт-Петербург). Зробив значний внесок у становлення та розвиток установи, передав їй свою бібліотеку та заповів архів. 1908–17 завідував драматичним репертуаром імператорських театрів, 1910–17 складав річні звіти Відділення російської мови і словесності РАН. Під час 1-ї світової війни у конференц-залі РАН на власні кошти та пожертви колег організував шпиталь. Досліджував російську літературу 19 — початку 20 ст., зокрема творчість М. Лермонтова, М. Гоголя (1902 присвятив П. Житецькому ст. «Николай Васильевич Гоголь: 1829–1842»), В. Бєлінського; звертався до питання історії української літератури й культури, українсько-російських літературних взаємин. Листувався з М. Савіною.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Очерки новейшей русской литературы. Поэзия гнева и скорби. Москва, 1890; Михаил Юрьевич Лермонтов. Личность поэта и его произведения. С.-Петербург, 1891; 1905; Н. В. Гоголь. Очерк из истории русской повести и драмы. С.-Петербург, 1903; Петроград, 1915; Из жития Св. Апостола Андрея Первозванного // Тропинка. 1907. № 2–3; Литературные направления Александровской эпохи. С.-Петербург, 1907; 1913; Народ и высшие культурные ценности. Петроград, 1917; Холмы родины. Берлин, 1923; Пушкин как историческая личность. Берлин, 1925.