Коцюба Леся Йосипівна

КОЦЮ́БА Леся Йосипівна (18. 03. 1921, с. Веселе, нині Запоріз. р-ну Запоріз. обл. — 18. 09. 1987, м. Ніжин Черніг. обл.) — учасниця правозахисного руху. Кандидат філологічних наук (1964). Закін. Запоріз. університет (1945). Відтоді — у Дрогоб. учител. інституті (нині Львів. обл.); 1949–51 — у Черніг. пед. інституті (керувала драм. студією); від 1956 — у Ніжин. пед. інституті: від 1969 — доцент Працювала в архівах Чернігова, Києва, Глухова (Сум. обл.), Канева (Черкас. обл.); досліджувала народознавчу тематику; організовувала зустрічі студентів із Б. Антоненком-Давидовичем, М. Вінграновським, І. Драчем, Є. Гуцалом, Гр. Тютюнником; популяризувала самвидав. 1974 заарешт. за звинуваченням у сприянні публікації праці І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» за кордоном. На допитах у КДБ категорично заперечила причетність І. Дзюби до передання праці за кордон і заявила, що матеріали їй дав на той час уже покійний П. Попов (таким чином не дала можливості продовжити розгляд справи). Звільнена з роботи, зазнала переслідувань і утисків з боку влади.

Літ.: Аврахов Г. Штрихи до реального портрета Л. Й. Коцюби // Дивослово. 2005. № 8.

В. В. Овсієнко