КОЦЮ́БА Леся Йосипівна (18. 03. 1921, с. Веселе, нині Запорізького ра­йону За­порізької обл. — 18. 09. 1987, м. Ніжин Чернігівської обл.) — учасниця правозахисного руху. Кандидат філологічних наук (1964). Закінчила Запорізький університет (1945). Від­тоді — у Дрогобицькому учительському ін­ституті (нині Львівська обл.); 1949–51 — у Чернігівському педагогічному ін­ституті (керувала драматичною студією); від 1956 — у Ніжинському педагогічному ін­ституті: від 1969 — доцент Працювала в архівах Чернігова, Києва, Глухова (Сумської обл.), Канева (Черкаської обл.); досліджувала народо­знав­чу тематику; організовувала зу­стрічі студентів із Б. Антоненком-Давидовичем, М. Він­грановсь­ким, І. Драчем, Є. Гуцалом, Гр. Тю­тюн­ником; популяризувала сам­видав. 1974 заарештована за звинува­че­н­ням у сприян­ні публікації пра­ці І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» за кордоном. На допитах у КДБ категорично заперечила причетність І. Дзюби до пере­да­н­ня праці за кордон і заявила, що матеріали їй дав на той час уже покійний П. Попов (таким чином не дала можливості продовжити роз­гляд спра­ви). Звільнена з роботи, за­знала пе­реслідувань і утисків з боку вла­ди.