Коцюба Леся Йосипівна

Визначення і загальна характеристика

КОЦЮ́БА Леся Йосипівна (18. 03. 1921, с. Веселе, нині Запоріз. р-ну За­поріз. обл. — 18. 09. 1987, м. Ніжин Черніг. обл.) — учасниця правозахисного руху. Кандидат філологічних наук (1964). Закін. Запоріз. університет (1945). Від­тоді — у Дрогоб. учител. ін­ституті (нині Львів. обл.); 1949–51 — у Черніг. пед. ін­ституті (керувала драм. студією); від 1956 — у Ніжин. пед. ін­ституті: від 1969 — доцент Працювала в архівах Чернігова, Києва, Глухова (Сум. обл.), Канева (Черкас. обл.); досліджувала народо­знав­чу тематику; організовувала зу­стрічі студентів із Б. Антоненком-Давидовичем, М. Він­грановсь­ким, І. Драчем, Є. Гуцалом, Гр. Тю­тюн­ником; популяризувала сам­видав. 1974 заарешт. за звинува­че­н­ням у сприян­ні публікації пра­ці І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» за кордоном. На допитах у КДБ категорично заперечила причетність І. Дзюби до пере­да­н­ня праці за кордон і заявила, що матеріали їй дав на той час уже покійний П. Попов (таким чином не дала можливості продовжити роз­гляд спра­ви). Звільнена з роботи, за­знала пе­реслідувань і утисків з боку вла­ди.

Літ.: Аврахов Г. Штрихи до реального порт­рета Л. Й. Коцюби // Диво­слово. 2005. № 8.

В. В. Овсієнко

Завантажити статтю