Котмаєр Елізабет

Визначення і загальна характеристика

КО́ТМАЄР Елізабет (Kottmeier Elisabeth; 31. 07. 1902, с. Сандовіц, Верх­ня Сілезія, нині м. Жендовіце, Поль­ща — 11. 01. 1983, с. Швайкгайм, побл. Штут­тґарта, Німеч­чина) — німецька пере­кладачка, письмен­ниця. Дружина І. Костецького. Спів­ред. ж. «Україна і світ» (м. Ган­новер, 1951–69). У Мюнхені 1955 по­друж­жя створило видавництво «На горі». Сприяла поширен­ню на­дбань рос., укр., польс., амер. літ-р у Німеч­чині. Пере­клала романи «Trojanden-Roman» («Океан», Ман­нгайм, 1956) В. Барки та «Der Dom von Satschipljanka» («Собор», Гамбурґ, 1970; спів­­автор пере­кладу І. Костецький) О. Гончара, зб. «Ausgewählte Gedichte und wie sie zu lesen sind» («Ви­брані поезії крізь призму прочита­н­ня», Цю­рих, 1961) Б. Пастернака і «Se­condelieutenant Šjedoch» («Під­­поручик Кіже», Гамбурґ, 1963) Ю. Тинянова. В інтер­претації К. опубл. поезії Т. Шевченка, Б. Ах­мадуліної, Є.-С. Леца. Уклала й видала у влас. пере­кладах антологію віршів «Weinstock der Wiedergeburt: moderne ukraini­sche Lyrik» («Вино­градна лоза Від­­родже­н­ня: Сучасна українська лірика», Ман­нгайм, 1957), де вміщено поезії Б.-І. Антонича, О. Бурґгардта, М. Зерова, І. Качуровського, Михайла Ореста, Т. Осьмачки, В. Свідзінського, П. Тичини та ін. Авторка книг прози та поезії, зокрема «Любовні листи княжни Вероніки до Кардинала Джован­нібат­тісти» (Мюнхен, 1967, спів­­автор В. Вовк), посмертно ви­дано «Die Stunde hat sechzig Zähne. Gedichte pos­thum» («Година має шістдесят зуб­ців», Гауценберґ, 1984), «Os­t­preussischer Mägdesom­mer. Fre­unde» («Східнопруське літо дівоче. Друзі», Берлін, 1987). Низку віршів К. українською мовою пере­клали Михайло Орест та Яр Славутич.

Літ.: R. Kunze. Bleibt nur die eigene Stirn. Ausgewählte Reden. Stuttgart, 2005.

І. М. Зимомря, М. І. Зимомря

Завантажити статтю