Котмаєр Елізабет

КО́ТМАЄР Елізабет (Kottmeier Elisabeth; 31. 07. 1902, с. Сандовіц, Верхня Сілезія, нині м. Жендовіце, Поль­ща — 11. 01. 1983, с. Швайкгайм, побл. Штуттґарта, Німеччина) — німецька перекладачка, письменниця. Дружина І. Костецького. Співред. ж. «Україна і світ» (м. Ганновер, 1951–69). У Мюнхені 1955 подружжя створило видавництво «На горі». Сприяла поширенню надбань рос., укр., польс., амер. літ-р у Німеччині. Переклала романи «Trojanden-Roman» («Океан», Маннгайм, 1956) В. Барки та «Der Dom von Satschipljanka» («Собор», Гамбурґ, 1970; спів­автор перекладу І. Костецький) О. Гончара, зб. «Ausgewählte Gedichte und wie sie zu lesen sind» («Вибрані поезії крізь призму прочитання», Цю­рих, 1961) Б. Пастернака і «Se­condelieutenant Šjedoch» («Під­поручик Кіже», Гамбурґ, 1963) Ю. Тинянова. В інтерпретації К. опубл. поезії Т. Шевченка, Б. Ах­мадуліної, Є.-С. Леца. Уклала й видала у влас. перекладах антологію віршів «Weinstock der Wiedergeburt: moderne ukraini­sche Lyrik» («Виноградна лоза Від­родження: Сучасна українська лірика», Маннгайм, 1957), де вміщено поезії Б.-І. Антонича, О. Бурґгардта, М. Зерова, І. Качуровського, Михайла Ореста, Т. Осьмачки, В. Свідзінського, П. Тичини та ін. Авторка книг прози та поезії, зокрема «Любовні листи княжни Вероніки до Кардинала Джованнібаттісти» (Мюнхен, 1967, спів­автор В. Вовк), посмертно видано «Die Stunde hat sechzig Zähne. Gedichte pos­thum» («Година має шістдесят зуб­ців», Гауценберґ, 1984), «Os­t­preussischer Mägdesom­mer. Fre­unde» («Східнопруське літо дівоче. Друзі», Берлін, 1987). Низку віршів К. українською мовою переклали Михайло Орест та Яр Славутич.

Рекомендована література

1. R. Kunze. Bleibt nur die eigene Stirn. Ausgewählte Reden. Stuttgart, 2005.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю