Кочур Валентина Олексіївна
КО́ЧУР Валентина Олексіївна (05. 09. 1941, м. Сталіно, нині Донецьк) — співачка (мецо-сопрано), педагог. Дружина В. Кулакова. Доц. (2004). Народний артист УРСР (1991). Лауреатка Респ. конкурсу музикантів-виконавців (Київ, 1968). Закін. Київську консерваторію (1970; кл. Л. Руденко). Творчу діяльність розпочала арт. хору Укр. ансамблю пісні і танцю Донец. філармонії. 1970–72 стажувалася у Київ. театрі опери та балету ім. Т. Шевченка. 1972–74 — солістка Новосибір. (РФ), 1974–76 — Дніпроп. театрів опери та балету, 1976–2011 — Нац. опери України (Київ). Водночас від 2000 викладає у Нац. муз. академії України (Київ): від 2011 — професор кафедри сольного співу. Володіє сильним голосом широкого діапазону із насиченим, соковитим нижнім, дзвінким і легким верх. регістрами. Це дозволяє співачці виконувати партії контральто й мецо-сопрано, водночас лірич. репертуар, що потребує тонкого емоц.-психол. нюансування, тембр. багатства співу. Виконав. мистецтву притаманні виразні міміка й жест, кінематогр. рельєфність сцен, втілення різноманіт. муз.-худож. образів. У концерт. репертуарі — вокал. композиції Л. Ревуцького, В. Косенка, І. Шамо, Ф. Надененка, Г. Майбороди, М. Жербіна, М. Глінки, О. Даргомижського, О. Бородіна, М. Мусоргського, П. Чайковського, С. Рахманінова, Р. Щедріна, Б. Марчелло, А. Понкієллі, К. Ґлюка, Ґ. Генделя, Й.-С. Баха, Р. Ваґнера, Ф. Шуберта, Р. Шуманна, Ф. Ліста, К. Сен-Санса, старовинні рос. романси, укр. і рос. нар. пісні. Здійснила низку фонд. записів на Укр. радіо. На телебаченні записано опери за участі К. — «Пікова дама» П. Чайковського (Графиня), «Анна Ярославна, королева Франції» А. Рудницького (Графиня Монморансі). К. присвяч. низку телепередач. Гастролі у Польщі, Румунії, Югославії, Німеччині, Франції, Швейцарії, Данії, Нідерландах, Іспанії, Італії. Упорядкувала «Педагогічний репертуар для мецо-сопрано» (К., 2007).
Додаткові відомості
- Основні партії
- Настя, Вакханка («Тарас Бульба», «Ноктюрн» М. Лисенка), Русалка («На русалчин Великдень» М. Леонтовича), Мавра («Золотий обруч» Б. Лятошинського), Соломія («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Настя («Наймичка» М. Вериківського), Княгиня («Русалка» О. Даргомижського), Марфа, Хівря, Шинкарка, Марина Мнішек («Хованщина», «Сорочинський ярмарок», «Борис Годунов» М. Мусоргського), Кончаківна («Князь Ігор» О. Бородіна), Любаша, Любава («Царева наречена», «Садко» М. Римського-Корсакова), Ва- ня («Іван Сусанін» М. Глінки), Ольга, Няня, Любов («Євгеній Онєгін», «Мазепа» П. Чайковського), Орфей («Орфей і Евридіка» К. Ґлюка), Ульріка, Маддалена, Еболі, Амнеріс, Азучена («Бал-маскарад», «Ріґолетто», «Дон Карлос», «Аїда», «Трубадур» Дж. Верді), Кармен (однойм. опера Ж. Бізе), Зібель («Фауст» Ш. Ґуно), Шарлотта («Вертер» Ж. Массне).
Рекомендована література
- Абрамова Т. Сьогодні співає Кочур // Зоря. 1976, 8 трав.;
- Рогальський В. Моя омріяна Кармен // Театр.-концерт. Київ. 1977. № 5;
- Приходько Г. «Дон Карлос» на київській сцені // Київ. правда. 1986, 12 берез.;
- Стеблянко І. Монолог принцеси Еболі // Театр.-концерт. Київ. 1990. № 16;
- Некрасова Н. Співаю за всю родину // УК. 1996. № 11;
- Афонина А. 20 лет любви и преданности оперной сцене // Киев. вест. 1996, 17 дек.;
- Іваницька Я. Усе підвластно їй // Хрещатик. 1997, 8 лют.;
- Москалец А. В. Кочур: Моя мечта сбывается // ЗН. 1998, 14 фев.;
- Некрасова Н. Образ мрії // Музика. 1998. № 2;
- Апанасенко В. Валентина Кочур. К., 2000;
- Її ж. Золотий диск Валентини Кочур // ДТ. 2005, 11–17 січ.;
- Її ж. Валентина Кочур // Голос України. 2005, 10 груд.;
- Денисенко Л. Графиня серьезного искусства // 2000. 2008. № 1–2.
Завантажити статтю
Людина 
