Кочур Валентина Олексіївна

КО́ЧУР Валентина Олексіївна (05. 09. 1941, м. Ста­ліно, нині Донецьк) — співачка (мецо-сопрано), педа­гог. Дружина В. Кулакова. Доц. (2004). Народний артист УРСР (1991). Лауреатка Респ. конкурсу музи­кантів-виконавців (Київ, 1968). Закін. Київську консерваторію (1970; кл. Л. Руденко). Творчу діяльність розпочала арт. хору Укр. ансам­блю пісні і танцю Донец. філармо­нії. 1970–72 стажувалася у Київ. театрі опери та балету ім. Т. Шев­ченка. 1972–74 — солістка Ново­сибір. (РФ), 1974–76 — Дніпроп. театрів опери та балету, 1976–2011 — Нац. опери України (Київ). Водночас від 2000 викладає у Нац. муз. академії України (Київ): від 2011 — професор кафедри сольного співу. Володіє сильним голосом широкого діапазону із насиченим, соковитим нижнім, дзвінким і легким верх. регістрами. Це доз­воляє спі­вачці виконувати партії контральто й мецо-сопрано, вод­ночас лірич. репертуар, що потребує тонкого емоц.-психол. нюансування, тембр. багатства співу. Виконав. мистецтву притаманні виразні міміка й жест, кінематогр. рельєфність сцен, вті­лення різно­маніт. муз.-худож. об­разів. У концерт. репертуарі — во­кал. композиції Л. Ревуцького, В. Ко­сенка, І. Шамо, Ф. Надененка, Г. Майбороди, М. Жербіна, М. Глінки, О. Даргомижсь­­кого, О. Бородіна, М. Мусорг­сь­­кого, П. Чайковського, С. Рах­ма­­нінова, Р. Щедріна, Б. Марчел­ло, А. Пон­кієллі, К. Ґлюка, Ґ. Ген­деля, Й.-С. Ба­ха, Р. Ваґ­нера, Ф. Шу­берта, Р. Шуманна, Ф. Ліс­та, К. Сен-Санса, старовинні рос. романси, укр. і рос. нар. пісні. Здійснила низку фонд. записів на Укр. радіо. На телебаченні запи­сано опери за участі К. — «Пікова дама» П. Чайковського (Графиня), «Анна Ярославна, королева Франції» А. Рудницького (Графиня Монморансі). К. присвяч. низку телепередач. Гастро­лі у Польщі, Руму­нії, Югославії, Німеччині, Франції, Швейца­рії, Данії, Нідерландах, Іспанії, Італії. Упорядкувала «Педагогічний репертуар для мецо-сопра­но» (К., 2007).

Партії: Настя, Вакханка («Тарас Буль­ба», «Ноктюрн» М. Лисенка), Русалка («На русалчин Великдень» М. Леонто­вича), Мавра («Золотий обруч» Б. Лято­шинського), Соломія («Богдан Хмель­ницький» К. Данькевича), Настя («Най­мичка» М. Вериківського), Княгиня («Ру­­салка» О. Даргомижського), Марфа, Хівря, Шинкарка, Марина Мнішек («Хо­­ван­щина», «Сорочинський ярмарок», «Борис Годунов» М. Мусоргського), Кончаківна («Князь Ігор» О. Бородіна), Любаша, Любава («Царева наречена», «Садко» М. Римського-Корсакова), Ва- ня («Іван Сусанін» М. Глінки), Ольга, Няня, Любов («Євгеній Онєгін», «Ма­­зепа» П. Чайковського), Орфей («Ор­фей і Евридіка» К. Ґлюка), Ульріка, Маддалена, Еболі, Амнеріс, Азучена («Бал-маскарад», «Ріґолетто», «Дон Кар­лос», «Аїда», «Трубадур» Дж. Верді), Кар­мен (однойм. опера Ж. Бізе), Зібель («Фауст» Ш. Ґуно), Шарлотта («Вертер» Ж. Массне).

Літ.: Абрамова Т. Сьогодні співає Ко­­чур // Зоря. 1976, 8 трав.; Рогальський В. Моя омріяна Кармен // Театр.-кон­­церт. Київ. 1977. № 5; Приходько Г. «Дон Карлос» на київській сцені // Київ. прав­­да. 1986, 12 берез.; Стеблянко І. Моно­­лог принцеси Еболі // Театр.-концерт. Київ. 1990. № 16; Некрасова Н. Співаю за всю родину // УК. 1996. № 11; Афо­нина А. 20 лет любви и преданности оперной сцене // Киев. вест. 1996, 17 дек.; Іваницька Я. Усе підвластно їй // Хрещатик. 1997, 8 лют.; Москалец А. В. Ко­­чур: Моя мечта сбывается // ЗН. 1998, 14 фев.; Некрасова Н. Образ мрії // Музика. 1998. № 2; Апанасенко В. Ва­­лентина Кочур. К., 2000; Її ж. Золотий диск Валентини Кочур // ДТ. 2005, 11–17 січ.; Її ж. Валентина Кочур // Голос Укра­­їни. 2005, 10 груд.; Денисенко Л. Гра­финя серьезного искусства // 2000. 2008. № 1–2.

І. Д. Гамкало

Основні партії

Настя, Вакханка («Тарас Буль­ба», «Ноктюрн» М. Лисенка), Русалка («На русалчин Великдень» М. Леонто­вича), Мавра («Золотий обруч» Б. Лято­шинського), Соломія («Богдан Хмель­ницький» К. Данькевича), Настя («Най­мичка» М. Вериківського), Княгиня («Ру­­салка» О. Даргомижського), Марфа, Хівря, Шинкарка, Марина Мнішек («Хо­­ван­щина», «Сорочинський ярмарок», «Борис Годунов» М. Мусоргського), Кончаківна («Князь Ігор» О. Бородіна), Любаша, Любава («Царева наречена», «Садко» М. Римського-Корсакова), Ва- ня («Іван Сусанін» М. Глінки), Ольга, Няня, Любов («Євгеній Онєгін», «Ма­­зепа» П. Чайковського), Орфей («Ор­фей і Евридіка» К. Ґлюка), Ульріка, Маддалена, Еболі, Амнеріс, Азучена («Бал-маскарад», «Ріґолетто», «Дон Кар­лос», «Аїда», «Трубадур» Дж. Верді), Кар­мен (однойм. опера Ж. Бізе), Зібель («Фауст» Ш. Ґуно), Шарлотта («Вертер» Ж. Массне).

Рекомендована література

1. Абрамова Т. Сьогодні співає Ко­­чур // Зоря. 1976, 8 трав.;
   Google ScholarInternet
2. Рогальський В. Моя омріяна Кармен // Театр.-кон­­церт. Київ. 1977. № 5;
   Google ScholarInternet
3. Приходько Г. «Дон Карлос» на київській сцені // Київ. прав­­да. 1986, 12 берез.;
   Google ScholarInternet
4. Стеблянко І. Моно­­лог принцеси Еболі // Театр.-концерт. Київ. 1990. № 16;
   Google ScholarInternet
5. Некрасова Н. Співаю за всю родину // УК. 1996. № 11;
   Google ScholarInternet
6. Афо­нина А. 20 лет любви и преданности оперной сцене // Киев. вест. 1996, 17 дек.;
   Google ScholarInternet
7. Іваницька Я. Усе підвластно їй // Хрещатик. 1997, 8 лют.;
   Google ScholarInternet
8. Москалец А. В. Ко­­чур: Моя мечта сбывается // ЗН. 1998, 14 фев.;
   Google ScholarInternet
9. Некрасова Н. Образ мрії // Музика. 1998. № 2;
   Google ScholarInternet
10. Апанасенко В. Ва­­лентина Кочур. К., 2000;
    Google ScholarInternet
11. Її ж. Золотий диск Валентини Кочур // ДТ. 2005, 11–17 січ.;
    Google ScholarInternet
12. Її ж. Валентина Кочур // Голос Укра­­їни. 2005, 10 груд.;
    Google ScholarInternet
13. Денисенко Л. Гра­финя серьезного искусства // 2000. 2008. № 1–2.
    Google ScholarInternet

завантажити статтю