Кочура Панас
КОЧУ́РА Панас (справж. — Кочур Панас Федорович; 05(18). 07. 1905, м. Кролевець, нині Сум. обл. — 05. 11. 1976, Київ) — прозаїк. Член СПУ (1954). Державні нагороди СРСР. Закін. міське реал. училище. Працював на Кролевец. мех. заводі, у мандр. театр. трупі Черніг. губерн. політпросвіти. 1924–27 — секр., голова Чапаїв. сільради Кролевец. р-ну. Після тяжкої травми від 1929 був прикутий до ліжка. Дебютував повістю про боротьбу проти нім. окупантів «Родина Сокорин» (ж. «Українська література», 1945, № 12; окремо — К., 1962). Оповідання «Остання подорож» (ж. «Вітчизна», 1951, № 3) присвятив Т. Шевченку. Автор повістей «Окрилені» (1953, у співавт. із М. Ятком), «Вогні юності» (1957; обидві — про колгоспне життя повоєн. років); романів «Світлий ранок» (1954; про Визв. війну під проводом Б. Хмельницького), «Золота грамота» (1960; усі — Київ; рос. перекл. — Сф., 1963), «Апостоли правди» (К., 1969; рос. перекл. — Москва, 1990), «Із іскри — полум’я» (К., 1972; рос. перекл. — Москва, 1978; усі — про події війни 1812, діяльність декабристів), «Сичі на дзвіниці» (К., 1974; рос. перекл. — Москва, 1983), «Початок вічного» (К., 1977; обидва — про підпіл. гурти в Україні напередодні рев. подій 1905–07), «Блакитна мрія. Довга ніч» (К., 1987). Ім’ям К. названо одну з вулиць рідного міста і середню заг.-осв. школу № 1.
Рекомендована література
- Гринько Д., Корнющенко І. Панас Кочура: Біогр. нарис. К., 1975;
- Гринько Д. Назавжди у лавах бійців // ЛУ. 1980, 25 лип.;
- Малиношевська С. Кролевецький Прометей Панас Кочура // Кролевец. вісн. 2000, 15 листоп.;
- Корнющенко І. Апостол високого духу // Корнющенко І. Палітра: Нариси. С., 2006.
Завантажити статтю
.jpg){kind=small}
Людина 
