КО́ТОВ Борис Олександрович (12(25). 04. 1909, с. Пахотний Угол, нині Тамбовської обл., РФ — 29. 09. 1943, с. Пекарі, нині Канівського ра­йону Черкаської обл.) — поет, військо­вик. Герой Радянського Союзу (1944, по­смертно). Учасник Другої світової вій­ни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Член Спілки письмен­ників України (1953, посмертно). Працював на шахті. Від 1928 дру­кувався у донецьких ви­да­н­нях, зокре­ма газеті «Кочегарка», журналі «Литератур­ный Донбасс». Тематика творчості К. повʼязана з громадянською вій­ною, шахтарською працею, червоногвардійськими загонами. Посмерт­но ви­дано збірки «Стихи» (Київ, 1953; 1975), «Недопетая песня» (Сталино, 1960; Донецьк, 1983). В армії і на фронті від 1942. Від­значився як командир 737-го стрілецького полку 27 вересня 1943 під час форсува­н­ня Дні­пра по­близу с. Пекарі. Загинув у бою. Його імʼям на­звано вулиці у містах Горлівка (Донецької обл.) та Усмань (Липецької обл., РФ).