Котов Євген Олександрович
КО́ТОВ Євген Олександрович (Котов Евгений Александрович; 30. 09. 1912, м. Царське Село, нині Пушкін у складі Санкт-Петербурга — 2000, Санкт-Петербург) — актор. Чоловік Л. Полякової. Заслужений артист УРСР (1965). Закінчив Центральне театральне училище (Ленінград, нині Санкт-Петербург, 1936). Відтоді — актор Нового театру (Ленінград). Під час 2-ї світової війни виступав у Драматичному ансамблі з обслуговування російських робітників у Німеччині. Працював у Псковському імені О. Пушкіна (1946–49) і Тульському імені М. Горького (1949–51; обидва — РФ) драматичних театрах, Харківському імені О. Пушкіна (1952–54), Одеському імені А. Іванова (1955–96) російських драматичних театрах. Від 1996 мешкав у Санкт-Петербурзі. К. були притаманні вдумливість, глибоке проникнення в ідею та характер образу, творча фантазія і висока виконавська культура.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Вафля («Дядя Ваня» А. Чехова), Остап Бендер («Дванадцять стільців» за І. Ільфом та Є. Петровим), Новосельцев («Товариші по службі» Е. Брагинського, Е. Рязанова), Кнуров («Безприданниця» О. Островського), Гурген («Не бійся, мамо!» за Н. Думбадзе), Труффальдіно («Слуга двох панів» К. Ґольдоні), Яґо («Отелло» В. Шекспіра), Куп’єлло («Різдво в домі сеньйора Куп’єлло» Е. де Філіппо), Лашапелод («Школа платників податків» Л. Вернея, Ж. Берра), Еронт («Єдиний спадкоємець» Ж.-Ф. Реньяра); у кіно — Вася-швед («Координати невідомі», 1957, реж. М. Винярський), Андрій Левченко («Виправленому вірити», 1959, реж. В. Жилін), Михайло Іванович («Іноземка», 1965, реж. К. Жук, О. Сєрий), Придворний («Чарівний голос Джельсоміно», 1977, реж. Т. Лисиціан, 2 серії).
Фотоілюстрації
Людина 