Котов Євген Олександрович
Визначення і загальна характеристика
КО́ТОВ Євген Олександрович (Котов Евгений Александрович; 30. 09. 1912, м. Царське Село, нині Пушкін у складі С.-Петербурга — 2000, С.-Петербург) — актор. Чоловік Л. Полякової. Заслужений артист УРСР (1965). Закін. Центр. театр. училище (Ленінград, нині С.-Петербург, 1936). Відтоді — актор Нового театру (Ленінград). Під час 2-ї світової війни виступав у Драм. ансамблі з обслуговування рос. робітників у Німеччині. Працював у Псков. ім. О. Пушкіна (1946–49) і Тульс. ім. М. Горького (1949–51; обидва — РФ) драм. театрах, Харків. ім. О. Пушкіна (1952–54), Одес. ім. А. Іванова (1955–96) рос. драм. театрах. Від 1996 мешкав у С.-Петербурзі. К. були притаманні вдумливість, глибоке проникнення в ідею та характер образу, творча фантазія і висока виконав. культура.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Вафля («Дядя Ваня» А. Чехова), Остап Бендер («Дванадцять стільців» за І. Ільфом та Є. Петровим), Новосельцев («Товариші по службі» Е. Брагинського, Е. Рязанова), Кнуров («Безприданниця» О. Островського), Гурген («Не бійся, мамо!» за Н. Думбадзе), Труффальдіно («Слуга двох панів» К. Ґольдоні), Яґо («Отелло» В. Шекспіра), Куп’єлло («Різдво в домі сеньйора Куп’єлло» Е. де Філіппо), Лашапелод («Школа платників податків» Л. Вернея, Ж. Берра), Еронт («Єдиний спадкоємець» Ж.-Ф. Реньяра); у кіно — Вася-швед («Координати невідомі», 1957, реж. М. Винярський), Андрій Левченко («Виправленому вірити», 1959, реж. В. Жилін), Михайло Іванович («Іноземка», 1965, реж. К. Жук, О. Сєрий), Придворний («Чарівний голос Джельсоміно», 1977, реж. Т. Лисиціан, 2 серії).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
