КУЗНЕЦО́В Костянтин Олексі­йович (Кузнецов Кон­стантин Алексеевич; 09(21). 09. 1883, м. Новочеркаськ, нині Ростовської обл., РФ — 25. 05. 1953, Москва) — російський музико­знавець, педагог. Доктор мистецтво­знавства (1943), професор (1943). Закінчив історико-філологічний факультет Гайдельберзького університету (Німеч­чина, 1906), юридичний факультет Московського університету (1907). У Німеч­чині ви­вчав історію музики у Ф. Вольфрума, композицію — у М. Реґера. 1912–21 викладав у Москві, Владивостоці (нині РФ), Одесі. 1921–32 — дійсний член, голова історико-музичної секції Державної академії художніх наук і Державного ін­ституту музичної науки у Москві. 1923–49 (з пере­рвами) викладав у Московській консерваторії: від 1936 — професор, від 1942 — завідувач кафедри історії музики, 1943–45 — історії російської музики, від 1943 — спів­робітник науково-дослідного кабінету. Від 1946 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту художнього вихова­н­ня Академії педагогічних наук РРФСР (Москва). К. — один із засновників російського історичного музико­знавства. Спів­працював у журналах «Искус­ство», «Музыка и революция», «Музыкальное образование», «Советская музыка», «Музыка», «Советское искус­ство». За редакцією К. та за його участі ви­дано у 4-х томах серію «История рус­ской музыки в ис­следованиях и материалах» (Москва, 1924–27). Ав­тор праці «Музыкальная культура Киевской Руси» (неопубл.).