КУЗНЕЦО́В Олександр Назарович (Кузнецов Александр Назарович; 18(30). 11. 1877, Нижньосалдин. завод, нині м. Нижня Салда Сверд­лов. обл., РФ — 02. 03. 1946, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — російський фахівець у галузі металургії, хімік, один з організаторів радянської алюмінієвої промисловості. Доктор технічних наук (1935). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1943). Сталінcька премія (1942). Державні на­городи СРСР. Закінчив Санкт-Петер­бурзький гірничий ін­ститут (1900), де від­тоді й працював: 1919–46 — професор кафедри металургії. Водночас від 1902 викладав у Політехнічному ін­ституті; від 1926 — директор Гірничо-металургійної лабораторії, на базі якої згодом був створений Всесоюзний ін­ститут металів; 1930–34 — за­ступник директора з наукової ро­боти ВНДІ легких металів (усі — Ленін­град). Здійснив ґрунтовні дослідже­н­ня камʼяного вугі­л­ля, вивів нову формулу ви­значе­н­ня його теплотворності. За­ймався роз­робле­н­ням способів виготовлен­ня ліків. Під час 1-ї світової війни роз­­робив кон­струкцію протигазових ма­сок і організував масове виготовле­н­ня протигазів. Спів­засновник Ленін­градської школи комплексного пере­робле­н­ня сировини кольорових, благородних і рідкісних металів; засновник радянської школи технологів глиноземного виробництва. Разом з Є. Жуковським за­пропонував комбінований електротермічний і гід­ро­металургійний спосіб пере­робле­н­ня бокситів на глинозем, який за­проваджено 1933–34 на Дні­провському алюмінієвому комбінаті (Запоріж­жя). К. брав без­посередню участь як у проектуван­ні глиноземного заводу цього комбінату, так і будівництві та введен­ні в екс­плуатацію. 1938–41 роз­робив і налагодив промислове виробництво вибухової речовини СІНАЛ-ОК на одному із заводів Ленін­града.