Кот Уляна Петрівна
КОТ Уляна Петрівна (26. 10. 1936, с. Крупове, нині Дубровиц. р-ну Рівнен. обл.) — співачка, майстриня художнього ткацтва. Заслужений майстер народної творчості УРСР (1981). Золота медаль ВДНГ СРСР (Москва, 1984). Лауреатка регіон., всеукр. та міжнар. фольклор. фестивалів, радіоконкурсу «Золоті ключі» (1980–93), телетурніру «Сонячні кларнети» (1984). Обл. літ.-мист. премія ім. Б. Тена, обл. мист. премія ім. Г. Леончук (обидві — 2006). Працювала у колгоспі (1951–79), майстринею худож. ткацтва Рівнен. комбінату нар. промислів (1979–85). У рідному селі організувала фольклорно-етногр. ансамбль «Берегиня» (кер. 1985–91), дит. фольклорно-етногр. студію «Серпанок» (1991–96). М’яким тембром альта відтворює старовинні мелодії пісень поліс. краю. Фірма «Мелодия» (Москва) 1982 випустила диск «Поет Уляна Кот». 18 пісень, записаних 1981 від К., вміщено у пісеннику «Берегиня» (К., 1991). З її голосу К. Смаль 2002–04 записав 1050 творів (колядки, щедрівки, веснянки, козац., рекрут., вояц., соц. і родинно-побут., жартівливі пісні, балади, пісні про кохання), що увійшли до зб. «Ой зозулько, сива пташко» (2005), «Ой та зацвіла червона калина» (2008; по 150 пісень), «Поліське весілля» (2011, 220 творів; усі — Чернівці). Записи пісень у виконанні К. — у фондах радіо «Свобода», Укр. радіо, Рівнен. центру нар. творчості. Ткати «поліс. серпанок» навч. у матері. Створює ткані рушники, настільники, серветки, вбрання. Учасниця міських, всеукр., всесоюз., зарубіж. мистецьких виставок від кін. 1960-х рр. Персон. — у Дубровиці (від 1967, 2011), Рівному (1980), Києві, Львові (обидві — 1985). Ткані вироби К. зберігаються у Рівнен. краєзн. музеї, Музеї нар. архітектури та побуту України у Києві, в музеях Львова, Москви, а також Білорусі, Польщі, Чехії, Словаччини, Канади, США.
Рекомендована література
- Позняк Н. Пісні та вишивки Уляни Кот // НТЕ. 2004. № 3;
- Пошивайло І. Тріумф національних культур // ДТ. 2011, 8 лип.
Фотоілюстрації
Людина 
