КРИТИ́ЧНИЙ РЕАЛІ́ЗМ — загальнокультурне поня­т­тя, семантичне поле якого охоплює літературно-естетичні та філософсько-наукові течії думки. У сфері літ.-естет. творчості К. р. — худож. метод ре­презентації жит­тя в повноті всіх його вимірів (див. Реалізм). Прихильники цього методу прагнуть до правдивого зображе­н­ня соц. дійсності. К. р. 19 ст. сут­тєво від­різняється від реалізму епох Від­родже­н­ня й Просвітництва, оскільки по-новому зображує людину та її соціокультурне оточе­н­ня. У К. р. люд. характер роз­кривається в орган. звʼязку із соціокультур. об­ставинами, внутр. світ людини під­дають глибокому аналізу, він стає психологічним. Велику роль у формуван­ні цієї якості К. р. зі­грав романтизм, для якого ха­рактерне проникне­н­ня у таємни­ці люд. «Я». Роз­квіт К. р. у культурі країн Заходу повʼязаний з іменами Стендаля й О. де Бальзака у Франції, Ч. Дік­кенса, В.-М. Тек­керея — у Великій Британії, у Росії — О. Пушкіна, М. Гоголя, І. Тургенєва, Ф. Достоєвського, Л. Толстого, А. Чехова. Величез. вплив на процес становле­н­ня К. р. здійснили роз­виток робітн. руху у країнах Заходу й формува­н­ня в 1840-х рр. марксизму.

К. р. — філос. течія, яка виникла у новоєвроп. культурі на­прикінці 19 ст. як наслідок альтернатив. спроб «реаліст.» пере­осмислен­ня гносеології І. Канта. Філософія К. р. приділяє особливу увагу аналізу про­блеми взаємо­звʼязку «обʼєкт»–«гносеол. образ». У трактуван­ні цієї про­блеми К. р. проти­ставляє себе не тільки «догматич. реалізму», який без­до­казово постулює обʼєктивність зовн. світу, а й «наїв. реалізмові», згідно з яким всі характеристики світу, які дані в нашому жит­тєвому досвіді, адекватно і вичерпно повно пере­дають обʼєк­тивну ре­альність. Пред­ставники К. р. (А. Риль, О. Кюльпе, Дж.-Р. Хікс, А.-О. Лавджой, Дж. Сантаяна, Р.-В. Сел­ларс та ін.) пере­конані, що нашій сві­домості не може бути дано нічого такого, що раніше не було утвор. нею самою.

Будь-який зміст люд. сві­домості вони роз­глядають як її результат, опосередков. складним пі­знавал. процесом взаємодії субʼєкта та обʼєкта. За К. р., хоч предметність і створюється самою сві­домістю, проте зна­н­ня має обʼєктивні під­стави. Онтологія К. р. неодно­значна, оскільки припускає існува­н­ня не тільки реалій предмет. світу, а й ідеал. сутностей найрізноманітніших типів. Адекватність зна­н­ня у філософії К. р. ро­зуміють як від­повід­ність цього зна­н­ня обʼєк­ту, який опосередковується ідеал. структурами і досвід. даними. Дані досвіду не можуть бути «схожими» на обʼєкт, адже ре­презентації його у сві­домості є не від­ображе­н­ням обʼєкта, а його ієрогліфом. У сучас. філософії ключові ідеї К. р. від­творе­но у модифіков. ви­гляді в деяких версіях наук. реалізму (напр., у концепції «радикал. К. р.» М. Ман­дельбаума).