Критичний реалізм

КРИТИ́ЧНИЙ РЕАЛІ́ЗМ  — загальнокультурне поняття, семантичне поле якого охоплює літературно-естетичні та філософсько-наукові течії думки. У сфері літ.-естет. творчості К. р. — худож. метод репрезентації жит­тя в повноті всіх його вимірів (див. Реалізм). Прихильники цього методу прагнуть до правдивого зображення соц. дійсності. К. р. 19 ст. суттєво відрізняється від реалізму епох Відродження й Просвітництва, оскільки по-новому зображує людину та її соціокультурне оточення. У К. р. люд. характер розкривається в орган. зв’язку із соціокультур. обставинами, внутр. світ людини піддають глибокому аналізу, він стає психологічним. Велику роль у формуванні цієї якості К. р. зіграв романтизм, для якого ха­рактерне проникнення у таємни­ці люд. «Я». Розквіт К. р. у культурі країн Заходу пов’язаний з іменами Стендаля й О. де Бальзака у Франції, Ч. Діккенса, В.-М. Теккерея — у Великій Британії, у Росії — О. Пушкіна, М. Гоголя, І. Тургенєва, Ф. Достоєвського, Л. Толстого, А. Чехова. Величез. вплив на процес становлення К. р. здійснили розвиток робітн. руху у країнах Заходу й формування в 1840-х рр. марксизму.

К. р. — філос. течія, яка виникла у новоєвроп. культурі наприкінці 19 ст. як наслідок альтернатив. спроб «реаліст.» переосмислен­ня гносеології І. Канта. Філософія К. р. приділяє особливу увагу аналізу проблеми взаємо­зв’язку «об’єкт»–«гносеол. образ». У трактуванні цієї проблеми К. р. протиставляє себе не тільки «догматич. реалізму», який бездо­казово постулює об’єктивність зовн. світу, а й «наїв. реалізмові», згідно з яким всі характеристики світу, які дані в нашому життєвому досвіді, адекватно і вичерпно повно передають об’єк­тивну ре­альність. Представники К. р. (А. Риль, О. Кюльпе, Дж.-Р. Хікс, А.-О. Лавджой, Дж. Сантаяна, Р.-В. Селларс та ін.) переконані, що нашій свідомості не може бути дано нічого такого, що раніше не було утвор. нею самою.

Будь-який зміст люд. свідомості вони розглядають як її результат, опосередков. складним пізнавал. процесом взаємодії суб’єкта та об’єкта. За К. р., хоч предметність і створюється самою свідомістю, проте знання має об’єктивні підстави. Онтологія К. р. неоднозначна, оскільки припускає існування не тільки реалій предмет. світу, а й ідеал. сутностей найрізноманітніших типів. Адекватність знання у філософії К. р. розуміють як відповідність цього знання об’єк­ту, який опосередковується ідеал. структурами і досвід. даними. Дані досвіду не можуть бути «схожими» на об’єкт, адже репрезентації його у свідомості є не відображенням об’єкта, а його ієрогліфом. У сучас. філософії ключові ідеї К. р. відтворе­но у модифіков. вигляді в деяких версіях наук. реалізму (напр., у концепції «радикал. К. р.» М. Ман­дельбаума).

Рекомендована література

1. G. D. Hicks. Critical realism. Lon­don, 1938;
   Google Scholar Internet
2. A. Reck. Recent American philosophy. New York, 1964;
   Google Scholar Internet
3. Хилл Т. Сов­ременные теории познания / Пер. с англ. Москва, 1965;
   Google Scholar Internet
4. N. P. Melchert. Realism, materialism and the mind. New York, 1968;
   Google Scholar Internet
5. Богомолов А. С. Буржуазная философия США. ХХ век. Москва, 1974.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю