Критичний стан
КРИТИ́ЧНИЙ СТАН. Поняття «К. с.» використовується у різноманіт. галузях знань та у повсякден. житті. Його можна визначити як межу розподілу або точку переходу між двома якісно різними станами однієї системи. У термодинаміці це точка фазового переходу між двома станами речовини або точка, в якій неможливо визначити стан речовини; у ядерній фізиці це стан критичності, в якому ланцюг. реакція ділення важких ядер (урану, плутонію та трансуран. елементів) під дією нейтронів сама себе підтримує й є стаціонарною, тобто постій. в часі. Фізики-ядерники К. с. характеризують критич. параметрами — критичною масою, критич. концентрацією та критич. об’ємом (сфери, циліндра або паралелепіпеда). Розрізняють також надкритич. стан, в якому ланцюг. реакція досить швидко поширюється всередині матеріалу (кількість ядер, які діляться за одиницю часу, експоненціально зростає), що може призвести до ядер. вибуху, та підкритич. стан, в якому ланцюг. реакція згасає.
Всі ядерні реактори працюють в станах, які близькі до критичного. Для зупинки реактора стан переводять у підкритич., для збільшення потужності — у надкритич. з подальшим поверненням до критичного. У математиці частіше використовують поняття «критич. точки», в якій похідна від функції є рівною нулеві, нескінченності або невизначена. У медицині К. с. — крайня ступінь патології, зокрема ятрогенної, при якій необхідно здійснити штучне заміщення чи підтримання життєво важливих функцій; стан між подальшим розвитком хвороби або одужанням. У повсякден. житті це стан між розвитком і стагнацією, стан невизначеності, точка прийняття рішення.