Критичний стан

КРИТИ́ЧНИЙ СТАН. Поня­т­тя «К. с.» використовується у різноманіт. галузях знань та у повсякден. житті. Його мож­на ви­значити як межу роз­поділу або точку пере­ходу між двома якісно різними станами однієї системи. У термодинаміці це точка фазового пере­ходу між двома станами речовини або точка, в якій неможливо ви­значити стан речовини; у ядерній фізиці це стан критичності, в якому ланцюг. реакція діле­н­ня важких ядер (урану, плутонію та транс­уран. елементів) під дією нейтронів сама себе під­тримує й є стаціонарною, тобто по­стій. в часі. Фізики-ядерники К. с. характеризують критич. параметрами — критичною масою, критич. концентрацією та критич. обʼємом (сфери, циліндра або паралелепіпеда). Роз­різняють також надкритич. стан, в якому ланцюг. реакція досить швидко поширюється всередині матеріалу (кількість ядер, які діляться за одиницю часу, екс­поненціально зро­стає), що може при­звести до ядер. вибуху, та під­критич. стан, в якому ланцюг. реакція згасає.

Всі ядерні реактори працюють в станах, які близькі до критичного. Для зупинки реактора стан пере­водять у під­критич., для збільше­н­ня потужності — у надкритич. з подальшим поверне­н­ням до критичного. У математиці частіше використовують поня­т­тя «критич. точки», в якій похідна від функції є рівною нулеві, нескінчен­ності або неви­значена. У медицині К. с. — крайня ступінь патології, зокрема ятроген­ної, при якій необхідно здійснити штучне заміще­н­ня чи під­трима­н­ня жит­тєво важливих функцій; стан між подальшим роз­витком хвороби або одужа­н­ням. У повсякден. житті це стан між роз­витком і стагнацією, стан неви­значеності, точка прийня­т­тя ріше­н­ня.

Завантажити статтю