Кричковський Дионисій

КРИЧКО́ВСЬКИЙ Дионисій (1861, с. Ластівці, ни­ні Кам’янець-Поділ. р-ну Хмельн. обл. — після 1939) — архітектор. Навч. у Художньо-пром. школі у Кракові (1881–84) та в Школі об­разотвор. мистецтва у Парижі (1888–89). Працював в Арґентині (1889–90, збудував вокзал у м. Мендоза), 1891–97 — у м. Ко­ломия (нині Івано-Фр. обл.): від 1895 — керівник відділу будівництва міськ­­ради та викл. Школи де­рев’я­ного промислу. У Коломиї виконав проект укр. Нар. дому (1892, співавтор Л. Бекер; реалізовано 1902; нині Музей нар. мистецтва Гуцульщини), спорудив ощадну касу (1892), костел єзуї­тів (нині римо-катол. парафіял. костел; 1895–97) і будинок товариства «Сокіл» (нині Будинок культури; 1895, співавтор Л. Бекер). У ко­ломий. період творчості звертався до стилів неоготика, неоренесанс і необароко, у пластич. формах також — до «мальов­ничого історизму» і ранньої сецесії. Від 1897 — у Львові: 1897–1901 — архітектор пром. підприємств С. Щепановського, 1901–27 — професор кафедри будівництва Художньо-пром. школи. У Львові спорудив павільйон преси на Заг. крайовій виставці 1894, т. зв. Нафт. дім на вул. Хорунщизна (нині П. Чай­ковського), № 17 (1897), житл. (прибутк.) кам’яниці на вул. Кру­п’ярська, № 15, вул. Сикстуська (нині П. Дорошенка), № 43 (реконструкція; обидва — 1903), вул. Сенаторська (нині Я. Стець­ка), № 4 (1908), вілли на вул. Ю. Дверницького (нині Ю. Мушака), № 26 і 28 (1909–10), місь­ку «охоронку» (дит. вихов. заклад; нині психоневрол. диспансер) на вул. П. Стальмаха (нині О. Баса­раб), № 2 (1911–13; у 2008 пере­будовано), під Львовом у м-ку Дубляни (нині Жовків. р-ну) — інтернат студентів С.-г. академії (1909). У Львові до 1903 використовував стилістику неоренесансу та «мальовничого іс­торизму», пізніше — модерніз. форми класицизму, елементи т. зв. закопан. стилю у дере­в’я­них деталях. Спроектував неороман. костел і монастир єзуїтів у Тернополі (нині швейна ф-ка на вул. Ю. Опільського; 1898–1901).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю