КО́ШИЦЬ Тетяна Омелянівна (24. 01. 1892, с. Великий Хутір Він­ницької пов. Подільської губ. — 26. 03. 1966, м. Він­ніпеґ, провінція Манітоба, Кана­да) — спів­ачка (сопрано), етно­граф, диригент, музично-громадська діячка, педагог. Дружина О. Кошиця. На­вчалася у Він­ницькій гімназії, на Вищих жіночих курсах у Києві. Від 1912 спів­ала у київських хорових колективах О. Кошиця. Від 1919 разом з Українською республіканською капелою (згодом Український національний хор) під керівництвом О. Кошиця гастролювала у країнах Європи та Америки. Від 1926 мешкала з чоловіком у Нью-Йорку, де вчителювала. Після не­вдалої спроби по­друж­жя повернутися в Україну (1927), допомагала чоловікові в організації емі­грантського культурного життя. Як етно­граф надавала консультації у від­творен­ні побутово-звичаєвої сфери фільму «Маруся» (за пʼєсою «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», 1938, режисер Л. Булгаков), озвученого хором під керівництвом О. Кошиця. Згодом — у Він­ніпезі, де організувала при Осередку української культури й освіти архівно-музейну фундацію, опікувалася спадщи­ною О. Кошиця, поповне­н­ням, каталогізацією архіву, ви­да­н­ням творів, збира­н­ням спогадів тощо. Викладала на Вищих освітніх курсах, започаткувала записи українсько-канадського фольклору (залишилося близько 200 роз­шифрованих музичних зразків). Продовжувачем архівотворчої праці К. став її вихованець В. Климків. Керувала Хором молодих українських націоналістів (від 1967 — Хор імені О. Кошиця). Під­готувала до друку «Спогади» О. Кошиця (у 2-х частинах, Він­ніпеґ, 1947–48; Київ, 1995). Авторка партитур українських церковних і народних пісень для хору; публікацій «Спомини колишньої хористки» // «Вісті», 1964, частина 3 (перед­рук. у кн. «Феномен Олександра Коши­­ця» М. Головащенка, Київ, 2007), «Обжинки» // Там само, 1968, частина 2.