КО́ШКІН Володимир Мойсе­йович (20. 11. 1936, Харків — 17. 01. 2011, там само) — фахівець у га­лузі фізики твердого тіла, письмен­ник. Син М. Кошкіна, чоловік Н. Фогель. Доктор фізико-математичних наук (1972), професор (1981). Заслужений діяч науки і техніки України (2009). Державна премія України в галузі науки і техніки (2001). Закінчив Харківський університет (1959). Працював у Науково-дослідному ін­ституті основної хімії (1960–66): від 1963 — керівник групи; керівник сектору радіаційно­стійких матеріалів Ін­ституту монокри­сталів Академії наук УРСР (1966–82; обидва — Хар­ків); від 1982 — завідувач кафедри фізичної та колоїдної хімії Національного технічного університету «Хар­ківський політехнічний ін­ститут». Сформулював кри­стало­графічний критерій і виявив клас речовин із надвисокою радіаційною стійкістю; перед­бачив не­стійкі рівноважні дефекти, що виз­начають дифузійні та теплофізичні властивості твердих тіл при високих температурах, зокрема фазові пе­реходи й ефекти пере­носу у су­періон­них провід­никах; ви­значив термодинаміку, кінетику та елек­троніку інтеркальованих шаруватих напів­провід­ників; зʼясував похо­д­же­н­ня впливу газового та рідко­го середовищ на критичні параметри високотемпературних напів­про­відників; від­крив ефект рівноважного впровадже­н­ня неіонізованих домішок у напів­провід­ники з пустота­ми у ґратці (спів­автор). Автор збірок віршів «МестоИмения» (1996), «Ос­таться в сентябре» (1999), «От Фауста до Вертера» (2006), есеїв «Чувства и символы. Меж­ду духом и плотью» (2010; усі — Харків).