КОЧУБЕЇВСЬКІ ДУБИ — ботанічна памʼятка природи (від 1964). Розташовані поблизу смт Ди­­канька Полтавської області на території Диканського лісництва. Підпорядковані Диканському лісомисливському господарству. Зберег­лися від діброви (1861 налічувала 68 дерев), яка оточувала родовий маєток Кочубеїв. Існує декілька версій щодо її походження. За однією з них, діброву посадили полтавський полковник І. Іскра та генеральний суддя В. Кочубей до дня народження останнього ще до Полтавської битви. До середини 1930-х років виділявся значними розмірами дуб Марії, або дуб Мазепи (зростав поблизу дзвіниці Миколаївської церкви), що 1934 згорів під час грози (у середині 1930-х років залишки стовбура передані Полтавському крає­­знавчому музею, під час 2-ї світової вій­­ни вивезені до Німеччини). За народними переказами, саме під цим дубом Мотря Кочубеївна зустрічалася з І. Мазепою. Нині охороняються 4 останні дуби віком 600–800 р. Висота 20–22 м, діаметр стовбурів 1,5–1,8 м. Від 1970-х років одне з дерев суховершить. У різний час памʼятку відвідали М. Гоголь, М. Глінка, Г. Квітка-Основʼяненко, А. Головко, Ю. Смолич, Ю. Яновсь­­кий та ін. Про Кочубеївські дуби писав О. Пуш­­кін у поемі «Полтава».