КУЗЬМЕ́НКО Віктор Якович (05. 11. 1919, м. Єлисавет­град, нині Кірово­град — 31. 12. 1996, Херсон) — поет, журналіст, громадський діяч. Член Спілки письмен­ників України (1958). Учасник Другої світової війни. Бо­йові нагороди. На­вчався у Київському університеті (1938–41). Від­­­тоді — на будівництві оборон­них споруд. У січні 1943 потрапив у німецький полон. Після втечі з концтабору во­­ював у партизанському загоні по­близу м. Їчин (Кралове­градецького краю, нині Чехія). Від 1946 — у с. Високопі­л­ля (нині смт Херсонської обл.): учитель німецької мови й ін­спектор у школах; редактор ра­йон­ної газети «Жовтневі зорі». Потім працював редактором хер­сонської молодіжної газети «Ленінський пра­пор», від­повід­альний секретар Херсонської організації Спілки письмен­ників України. Дебютував книжкою віршів «Сте­­пові самоцвіти» (Київ, 1958), присвяченої землякам-хліборобам. Автор збірки «Земля обітована» (1960), «Затужив я за тобою» (1996; оби­дві — Херсон), «Вічний вогонь» (1964), «Іду землею» (1974), «Сер­­цем з тобою» (1979), «Вахта» (1985; усі — Сімферополь), «Журавлині ключі» (Одеса, 1969). Основна тематика творчості — події Другої світової війни, мирна праця селян. Поезії К. властиві простота і чіт­­кість форми, вона сповнена правди, гуманізму, щирого ліризму і любові до природи.