КРЕХІВСЬКИЙ МОНАСТИР СВЯТОГО МИКОЛАЯ ЧИНУ СВЯТОГО ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО Заснований на початку 17 ст. (близько 1613–18) ченцями Києво-Печерської Свято-Успенської лаври Йоілем і Сильве­стром по­близу с. Крехів (нині Жовківського ра­йону Львівської обл.). Спочатку ченці жили в печерах, перший храм із келіями облаштовано у скелі на околицях с. Фійна (нині Крехівської сільської ради). Згодом корон­ний геть­ман Речі Посполитої С. Жолкевський на проха­н­ня братії до­зволив будівництво обителі на теперішньому місці, а також Спасо-Преображенської (його стінопис 1659–60 виконав львівський маляр Миколай; 1775 пере­несено до с. Добросин, нині Жовківського ра­йону), Свято-Миколаївської та Свято-Троїцької деревʼяних храмів. Чернече життя регламентовано Уставом, укладеним ігуменом Йоілем. 19 лютого 1628 Кон­стантинопольський Патріарх Кирило (Лукаріс) надав монастиреві ставропігію. 1669 деревʼяні укріпле­н­ня замінено на камʼяні з бійницями та 5-ма вежами. На­прикінці 17 столі­т­тя тут побували цар Петро І (1698), геть­мани І. Мазепа, П. Дорошенко. 1721 монастир став унійним, 1739 уві­йшов до складу Руської Свято-Покровської Конгрегації Чину Святого Василія Великого (1780 ві­ді­йшов до Спаської провінції Руського Чину Святого Василія Великого). 1751 за ігуменства Іова Радкевича на місці ро­зі­браного Свято-Троїцького храму зведено муровану церкву св. Миколая. 1755 збудовано 2-поверховий келійний корпус, ро­зі­брано деревʼяну Свято-Миколаївську церкву. 1770 від епідемії чуми загинули всі монахи (близько 20 осіб), окрім ігумена Сільвестра Мальського. У 1770-х роках споруджено ще один 2-поверховий келійний корпус. На капітулі, що від­бувся 1897 у Львові, вирішено пере­нести з Добромильської обителі (нині Самбірського р-н Львівської обл.) до Крехова новіціат, для якого 1899–1902 зведено 2-поверховий корпус. Монастир славився багатою книгозбірнею, серед унікальних памʼяток — «Крехівська Палея» 15 ст., яку дослідив і ввів у науковий обіг І. Франко, та рукописний «Крехівський Апостол» 2-ї половини 16 ст., який ви­вчав І. Огієнко. Під час 1-ї світової війни частину майна обителі конфісковано, а більшість монахів інтерновано до концтабору в Домбʼє (перед­містя Кракова). Після ліквідації УГКЦ 1946 монастир закрито. У приміще­н­нях роз­містили дитячий будинок, згодом — школу-інтернат для дітей з особливими потребами. Від­родже­н­ня обителі роз­почалося 1990, коли з Гошівського монастиря (Долинського р-н Івано-Франківської обл.) прибули перші ченці. У середині 1990-х років тут пере­бувало понад 100 насельників. 2004 зведено деревʼяну церкву Покрови Пресвятої Богородиці та дзвіницю. Нині настоятель — Атанасій Євуш (від 2012). Кількість насельників — 55 ченців. Головні святині — ікони святителя Миколая (принесена засновником обителі Йоілем) та Верхратської Пресвятої Богородиці.