Дудар Домініка Данилівна
ДУ́ДАР Домініка Данилівна (1890, с. Цвітоха Шепетів. пов. Поділ. губ., нині Славут. р-ну Хмельн. обл. — 1949, Київ) — поетеса, перекладачка. Працювала ред. укр. секції Всевидаву (1919). Викладала укр. мову в Київ. ІНО (1921–23) та школах Києва, зокрема у 1-й укр. труд. школі ім. Т. Шевченка (1923–29). У 1929–30 перебувала під слідством у справі СВУ. Друкувалася від 1919. Авторка символіст. віршів (низку опубл. в антології «Нова українська поезія», К., 1920; ж. «Шляхи мистецтва», 1922, ч. 1), дослідж. Шевченкового поет. ідіостилю «З поетики Т. Шевченка. Порівняння в “Кобзарі”» («Шевченків. зб.», т. 1, К., 1924). Переклала окремі твори з франц. (поезії П. Верлена, М. Метерлінка, А. де Реньє; роман П. Істраті «Михайло», 1927, спільно з М. Тобілевич) і рос. (О. Блока) мов.
Додаткові відомості
- Державний архів
- ЦДАГО. Ф. 263. Оп. 1. Спр. 42660 ФП.
Рекомендована література
- Захаркін С. Забуте ім’я — До- мініка Дудар // Література плюс. 2001. Ч. 9/10;
- Його ж. Нове про Домініку Дудар // Кур’єр Кривбасу. 2002. № 154.
Завантажити статтю
Людина 
