ДУДИ́НСЬКА Наталія Михайлівна (08(21). 08. 1912, Харків — 29. 01. 2003, С.-Петербург) — артистка балету, балет­мейстер, педагог. Дочка Н. Дудинської-Таль­йорі. Народний артист СРСР (1957). Сталін. премії (1941, 1947, 1949, 1951). У Харкові навч. у приват. балет. студії матері (1918–23), брала участь у ви­ставах і концертах на сцені опер. театру. Навч. у Ленінгр. хореогр. училищі (нині С.-Петербург, 1923–31; викл. А. Ваганова), де й викладала 1951–2003 (нині Академія рос. балету): від 1992 — професор кафедри удосконале­н­ня. Водночас 1931–62 — солістка Ленінгр. театру опери та балету ім. С. Кірова. Віртуозна виконавиця героїч. амплуа; у танцях суміщала від­точену класичну техніку з майстерністю актор. гри та яскравою емоційністю. Брала участь у по­становці балетів «Лауренсія» О. Крейна (1939, Київ. театр опери та балету), «Спляча красуня» П. Чайковського (1978), «Пахіта» (1979), «Дон Кіхот» (1981) Л. Мінкуса (усі — Харків. театр опери та балету ім. М. Лисенка). Зіграла в к/ф «Майстри російського балету» (Одилія, 1954, реж. Г. Рап­папорт), «Спляча красуня» (Фея Карабос, 1964, реж. А. Дудко, К. Сергєєв; обидва — «Ленфільм»). Творчості Д. присвячено докум. стрічки «Діалог зі сценою» (1988, «Лентелефільм»), «Царська ложа» (2000, С.-Петербур. телебаче­н­ня). Серед учениць — засл. арт. РФ В. Ганібалова, М. Кулик, А. Волочкова, нар. арт. РФ У. Лопаткіна.