Дудинська Наталія Михайлівна

Визначення і загальна характеристика

ДУДИ́НСЬКА Наталія Михайлівна (08(21). 08. 1912, Харків — 29. 01. 2003, С.-Петербург) — артистка балету, балет­мейстер, педагог. Дочка Н. Дудинської-Таль­йорі. Народний артист СРСР (1957). Сталін. премії (1941, 1947, 1949, 1951). У Харкові навч. у приват. балет. студії матері (1918–23), брала участь у ви­ставах і концертах на сцені опер. театру. Навч. у Ленінгр. хореогр. училищі (нині С.-Петербург, 1923–31; викл. А. Ваганова), де й викладала 1951–2003 (нині Академія рос. балету): від 1992 — професор кафедри удосконале­н­ня. Водночас 1931–62 — солістка Ленінгр. театру опери та балету ім. С. Кірова. Віртуозна виконавиця героїч. амплуа; у танцях суміщала від­точену класичну техніку з майстерністю актор. гри та яскравою емоційністю. Брала участь у по­становці балетів «Лауренсія» О. Крейна (1939, Київ. театр опери та балету), «Спляча красуня» П. Чайковського (1978), «Пахіта» (1979), «Дон Кіхот» (1981) Л. Мінкуса (усі — Харків. театр опери та балету ім. М. Лисенка). Зіграла в к/ф «Майстри російського балету» (Одилія, 1954, реж. Г. Рап­папорт), «Спляча красуня» (Фея Карабос, 1964, реж. А. Дудко, К. Сергєєв; обидва — «Ленфільм»). Творчості Д. присвячено докум. стрічки «Діалог зі сценою» (1988, «Лентелефільм»), «Царська ложа» (2000, С.-Петербур. телебаче­н­ня). Серед учениць — засл. арт. РФ В. Ганібалова, М. Кулик, А. Волочкова, нар. арт. РФ У. Лопаткіна.

Партії: Лауренсія (однойм. балет О. Крейна), Сюїмбіке («Шурале» Ф. Ярул­ліна), Попелюшка (однойм. балет С. Прокофʼєва), Мірейль де Пуатьє («Полумʼя Парижа» Б. Асафʼєва; усі — 1-е викона­н­ня), Одет­та-Одилія, Аврора, Маша («Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Лускунчик» П. Чайковського), Жізель (однойм. балет А. Адана), Нікія, Кітрі («Баядерка», «Дон Кіхот» Л. Мінкуса), Раймонда (однойм. балет О. Глазунова), Сарі («Стежкою грому» К. Караєва), Есмеральда (однойм. балет Ч. Пуньї).

Літ.: Мовшенсон А. Г. Н. М. Дудинская. Ленин­град, 1958; Кремшевская Г. Наталья Дудинская. Ленин­град, 1964; Чепалов А. Перед пробуждением «Спящей красавицы» // Веч. Харьков. 1978, 9 дек.; Красовская В. Юность Дудинской // Театр. 1982. № 9; Чепалов А. Педагогическая династия Н. А. Дудинской-Тальори — Н. М. Дудинской // Вест. Академии рус. балета им. А. Вагановой. 2006. № 15.

О. І. Чепалов

Завантажити статтю