Дудко Микола Омелянович
ДУДКО́ Микола Омелянович (06(19). 12. 1901, с. Копані Бердян. пов. Таврій. губ., нині Оріхів. р-ну Запоріз. обл. — 21. 04. 1978, Київ) — лікар-хірург. Батько Олександра та Тараса Дудків. Доктор медичних наук (1943), професор (1945). Заслужений діяч науки УРСР (1957). Закін. Київський медичний інститут (1925), де відтоді й працював (з перервами): дир. (1937), завідувач кафедри шпитал. хірургії (1944–61); заст. дир. 3-го Моск. мед. інституту (1932–36); під час 2-ї світової війни — військ. лікар; дир. Укр. НДІ ортопедії (Київ, 1944–45); кер. клін. відділу судин. хірургії (1961–70). Наукові дослідження: невідкладна допомога, травматологія, проривна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, рак стравоходу і кардії, хірургія серця, трансплантація тканин і органів, косметич. метод хірург. операцій розширених судин ніг, переливання крові, а також історія хірургії. Запропонував спосіб лікування анаероб. інфекції шляхом внутр.-венного введення великих доз протигангреноз. сироватки; методи профілактики і лікування травматич. шоку загруднин. новокаїновою блокадою.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Виведення чужого тіла з 12-палої кишки за допомогою дуоденального зонда // Укр. мед. арх. Х., 1930. Т. 5, зошит 3 (співавтор); Прободная язва желудка и двенадцатиперстной кишки. Москва, 1945; Лечение газовой гангрены. К., 1946; Новый способ ушивания дивертикула грудного отдела пищевода // Хирургия. 1959. № 12; Отдаленный результат операции при аневризме левого желудочка // ГХ. 1961. № 2; Советская медицина на службе у партизан Украины. К., 1966.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
