Дульнєв Олександр Борисович
ДУ́ЛЬНЄВ Олександр Борисович (червень 1902, с. Христинівка Київ. губ., нині місто Черкас. обл. – 1952) – фахівець у галузі залізничного транспорту. Доктор технічних наук (без захисту дис., 1935). Закін. Київ. інститут нар. господарства (ф-т експлуатації шляхів), де одночасно був бібліотекарем кабінету шляхів, а від 1926 – асп. каф. с.-г. економіки. Протягом 1926–29 працював у секції транспорт. механіки Інституту тех. механіки ВУАН (нині Інститут механіки НАНУ, Київ), на базі якої організов. Інститут транспорт. механіки АН УРСР (ліквідов. 1937). Ст. н. с. (від 1929), вчений секр. (1934–35), завідувач відділу експлуатації цього інституту. Наукові праці присвяч. методам маршрутизації поїздів, дослідж. питань тяги, тех. стану шляху та експлуатації залізниць. 13 грудня 1937 заарешт. за наклепом, 15 червня 1938 засудж. до тривалого ув’язнення. Реабіліт. 1957.
Пр.: Східчасті маршрути як один із способів прискорити обіг вагонів // Вісті УАН. 1936. № 12; Результати дослідів організації східчастих маршрутів на лінії Коростень–Одеса. К., 1936 (співавтор); Принципи поступового комплектування технічних маршрутів як один із методів прискорення обігу вагонів // Зб. Інституту транспорт. механіки АН УРСР. 1937. Т. 6 (співавтор); Основні принципи неперервної спеціалізації і маршрутизації поїздів // Там само.
Літ.: Історія Національної академії наук України (1934–1937): Док. і мат. К., 2003.
О. А. Гамшеєва, А. А. Крицук
Основні праці
Східчасті маршрути як один із способів прискорити обіг вагонів // Вісті УАН. 1936. № 12; Результати дослідів організації східчастих маршрутів на лінії Коростень–Одеса. К., 1936 (співавтор); Принципи поступового комплектування технічних маршрутів як один із методів прискорення обігу вагонів // Зб. Інституту транспорт. механіки АН УРСР. 1937. Т. 6 (співавтор); Основні принципи неперервної спеціалізації і маршрутизації поїздів // Там само.
Рекомендована література
- Історія Національної академії наук України (1934–1937): Док. і мат. К., 2003.
.jpg)
Людина 
