ДУМЕ́НКО Борис Мокі­йович (1888, х. Хомутець-Козачий, Обл. Війська Донського, нині Ростов. обл., РФ — 11. 05. 1920, побл. м. Ростов-на-Дону, РФ) — військовик. З походже­н­ня українець. Орден Червоного Прапора (1919). Член РКП(б) від 1919. Учасник 1-ї світової війни. На поч. 1918 організував кавалерій. партизан. загін, який воював з білогвардійцями. Від липня 1918 — командир 1-го кавалерій. селян. соціаліст. полку, на базі якого сформовано 1-у Донську рад. кавалерій. бригаду (командир — Д., пом. — С. Будьон­ний). Бригада воювала побл. м. Царицин (нині м. Волго­град, РФ) у складі 10-ї армії, основу якої склали частини 5-ї Укр. рев. армії, що ві­ді­йшли з Донбасу. Від листопада 1918 — командир 1-ї Зведеної кавалерій. дивізії; від березня 1919 — пом. нач­штабу 10-ї армії по кавалерії. У травні 1919 важко поранений, у вересні 1919 повернувся у Червону армію, де на той час втілена у життя пропозиція Д. щодо створе­н­ня Кін­ного корпусу, який очолив його заст. С. Будьон­ний. Організував 2-й Зведений кавалерій. корпус, що від­значився у складі 9-ї армії у січні 1920 під час боїв за м. Новочеркаськ (РФ). На під­ставі неправдивих звинувачень у під­готовці контр­рев. заколоту та організації вбивства комісара В. Мікеладзе заарешт. і разом із чл. штабу роз­стріляний. За деякими даними, до фальсифікації звинувачень проти Д. причетний С. Будьон­ний, який прагнув монополізувати ідею створе­н­ня 1-ї Кін­ної армії. Реабіліт. 1964. Його імʼям на­звана вулиця у м. Новочеркаськ.