Думка Павло Андрійович
ДУ́МКА Павло Андрійович (псевд. і крипт.: Хлоп з Драгоманівки, П. Д.; 21. 03. 1854, с. Купчинці, нині Козів. р-ну Терноп. обл. — 19. 11. 1918, с. Драгоманівка, нині Козів. р-ну Терноп. обл.) — поет, публіцист, громадський діяч. Закін. Львів. різьбяр. школу. Чл.-засн. Русько-укр. радикальної партії (1890), посол до галиц. сейму (1908–18), чл. Укр. нац. ради ЗУНР (1918). У Купчинцях організував читальню «Просвіти» (1874), в якій діяли хор, драм. гурток та ін. Як поет дебютував 1885. Писав вірші й публіцист. статті на соц. й нац.-патріот. теми. Підтримував дружні зв’язки з І. Франком, М. Павликом, В. Стефаником, Л. Мартовичем. Посмертно видано зб. поезій Д. «Веснянка» (Л., 1970) та публіцистики і поезій «Молитва рільника» (Т., 1994).
Рекомендована література
- Хома В. Павло Думка // Жовтень. 1968. № 11;
- Франко І. Із поезій Павла Думки // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1980. Т. 28;
- Баб’як П., Хома В. Думка Павло Андрійович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2005. Вип. 12.
Завантажити статтю
Людина 
