Дурунда Андрій Ілліч
ДУРУ́НДА Андрій Ілліч (05. 11. 1956, с. Рекіти Міжгір. р-ну Закарп. обл.) — прозаїк, публіцист. Член НСПУ (1993). Обл. літ. премія ім. Ф. Потушняка (1999), міжнар. літ. премія ім. Б. Лепкого (2004). Закін. Ужгород. університет (1979). Працював кор. обл. г. «Молодь Закарпаття» (1979–84); інструктором оргвідділу Закарп. облвиконкому (1984–88); відп. секр., заступник голови Закарп. організації СЖУ (1988–95); гол. інспектором по зв’язках із ЗМІ та громадськістю Карпат. регіон. митниці (1996–2001). Від 2002 — гол. консультант секретаріату уповноваженого ВР України з прав людини. Творчість Д. націлена на утвердження морал.-етич. засад, критеріїв совісті, честі, добра, звернена до фольклору Закарпаття.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Не карай самотністю: Оповідання. 1988; Невидимі пута: Повість. 1992; Сльозинка на зеленім листку: Повість у новелах, поезії, дорожні нариси. 1994; Сльози Святої Марії: Роман. 1999; Замах на Паганіні: Кн. нарисів. 2002; Дерево на вітрах: Худож.-докум. роман. 2005 (усі — Ужгород).
Рекомендована література
- Хланта І. В. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Біобібліогр. покажч. Уж., 1995;
- Зимомря М. Аби земля не залишалася облогом: Андрій Дурунда // Зимомря М. Долі в людях. Нариси. Інтерв’ю. Дрогобич, 2006;
- Ряшко М. Андрій Дурунда. Слово в сльозі: Літ. портрет. Уж., 2006.
Завантажити статтю
Людина 
