КРИВЕ́ О́ЗЕРО — селище міського типу Миколаївської області, райцентр. Зна­ходиться на р. Кодима (притока Пів­ден­ного Бугу), за 215 км від обл. центру та за 14 км від залізничної станції Любашівка. Площа 8,48 км2. Населе­н­ня 8577 осіб (2001, складає 101,2 % до 1989), пере­важно українці, проживають також росіяни. По­близу смт проходить автострада Київ–Одеса. Вперше згадується в писемних джерелах 1762. Свою назву поселе­н­ня от­римало від озера з нерівними, звивистими берегами, яке утворилося в давні часи внаслідок по­єд­на­н­ня річкових русел. 1693 у цій місцевості козацький загін С. Палія роз­бив загін ногайських татар. Першими жителями були вихідці з Молдавії, які селилися на лівому бе­резі Кодими. Прав­обережні зем­лі освоювали запорожці та пере­селенці з Пів­нічної України. 1764 у прав­обережній частині К. О. нараховувалося близько 40 дворів, на той час вона пере­бувала у влас­ності ханського ка­ймакана Якуб-аги. Лів­обережна частина села тривалий час належала магнатові Любомирському. На початку 1790-х рр. обидві частини К. О. ві­ді­йшли до Російської імперії. Від 1793 лів­обереж­жя Кодими належало до Балтського повіту Подільської губернії, прав­обереж­жя — до Ананьївського повіту Хер­сонської губернії. Прав­обережна частина була від­несена до роз­ряду казен­них поселень. 1841–49 — у під­порядкуван­ні військового ві­домства. За цей період населе­н­ня у ній зросло до 2185 осіб. На­прикінці 18 ст. лів­обережна частина стала значним торговельним пунктом. 1804 вона згадується як містечко, в якому мешкало 3472 особи. Напередодні 1-ї світової війни у К. О. проживало 10 263 особи. Тут працювали 2 цегельні, скотобійня, гуральня, 2 млини, олійня, винокурний завод, 10 лісоскла­дів, 33 мануфактурні крамниці. Від початку 19 ст. у К. О. мешкала значна кількість євреїв: 1847 — 1116, 1863 — 2257, 1897 — 5478 (69,9 %), 1923 — 3939, 1926 — 3917, 1939 — 1447 осіб. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодно­разово змінювалася. Жителі потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 9 осіб), за­знали сталінських ре­пресій. Від 2 серпня 1941 до 29 бе­резня 1944 — під німецько-фашистською окупацією. Нацисти вбили близько 860 місцевих жителів, понад 100 вивезли на примусові роботи до Німеч­чини. На фронтах 2-ї світової війни загинуло 720 кривоозерців. Від 1970 — смт. 1959 мешкало близько 9,6 тис., 1979 — 12 тис. осіб. Нині працює харчосмакова фабрика (мінеральна вода «Кривоозерська», хлібобу­лочні та макарон­ні вироби, соняшникова олія). У К. О. — 2 загальноосвітні школи, ПТУ, 4 до­шкільні заклади, Будинок дитячої творчості; Палац культури, ра­йон­ні для дорос­лих і дитячі бібліотеки, музична школа, Кривоозерський історико-крає­­знавчий музей; центральна ра­йон­на лікар­ня; від­діле­н­ня 5-ти банків. Виходить газета «Кривоозерщина». На базі Па­лацу культури функціонує низка самодіяльних колективів, зокрема народний хор — лауреат всеукраїнських фестивалів і оглядів. Є центральний парк, 2 зони від­починку. Діють релігійні громади УПЦ КП, УПЦ МП, РКЦ, адвентистів сьомого дня, євангельських християн-баптистів, християн віри євангельської, свідків Єгови. Памʼятки архітектури: церкви св. Параскеви (1818) і Різдва Богородиці (1824), костел св. Людо­віка (1819), адміністративний будинок (нині муз. школа), будинок торговця Креймгольца (нині історико-крає­­знавчий музей; обидва — середини 19 ст.). Встановлено меморіал-памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед ви­датних уродженців — економіст Й. Па­схавер, мово­знавець Л. Кадом­цева.