Криве Озеро

КРИВЕ́ О́ЗЕРО — селище міського типу Миколаївської області, райцентр. Зна­ходиться на р. Кодима (притока Пів­ден­ного Бугу), за 215 км від обл. центру та за 14 км від заліз­нич. ст. Любашівка. Площа 8,48 км². Насел. 8577 осіб (2001, складає 101,2 % до 1989), пере­важно українці, проживають також росіяни. Побл. смт проходить автострада Київ–Одеса. Вперше згадується в писем. джерелах 1762. Свою назву поселе­н­ня от­римало від озера з нерів., звивистими берегами, яке утворилося в давні часи внаслідок по­єд­на­н­ня річк. русел. 1693 у цій місцевості козац. загін С. Палія роз­бив загін ногай. татар. Першими жит. були вихідці з Молдавії, які селилися на лівому бе­резі Кодими. Прав­обережні зем­лі освоювали запорожці та пере­селенці з Пн. України. 1764 у прав­обереж. частині К. О. нараховувалося бл. 40 дворів, на той час вона пере­бувала у влас­ності ханського ка­ймакана Якуб-аги. Лів­обережна частина села тривалий час належала магнатові Любомирському. На поч. 1790-х рр. обидві частини К. О. ві­ді­йшли до Рос. імперії. Від 1793 лів­обереж­жя Кодими належало до Балт. пов. Поділ. губ., прав­обереж­жя — до Ананьїв. пов. Хер­сон. губ. Прав­обережна частина була від­несена до роз­ряду казен. поселень. 1841–49 — у під­порядкуван­ні військ. ві­домства. За цей період насел. у ній зросло до 2185 осіб. На­прикінці 18 ст. лів­обережна частина стала знач. торг. пунктом. 1804 вона згадується як містечко, в якому мешкало 3472 особи. Напередодні 1-ї світової війни у К. О. проживало 10 263 особи. Тут працювали 2 цегельні, скотобійня, гуральня, 2 млини, олійня, винокур. завод, 10 лісоскла­дів, 33 мануфактурні крамниці. Від поч. 19 ст. у К. О. мешкала значна кількість євреїв: 1847 — 1116, 1863 — 2257, 1897 — 5478 (69,9 %), 1923 — 3939, 1926 — 3917, 1939 — 1447 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодно­разово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 9 осіб), за­знали сталін. ре­пресій. Від 2 серпня 1941 до 29 бе­резня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили бл. 860 місц. жит., понад 100 вивезли на примус. роботи до Німеч­чини. На фронтах 2-ї світової війни загинуло 720 кривоозерців. Від 1970 — смт. 1959 мешкало бл. 9,6 тис., 1979 — 12 тис. осіб. Нині працює харчосмак. ф-ка (мінерал. вода «Кривоозерська», хлібобу­лочні та макарон­ні вироби, соняшник. олія). У К. О. — 2 заг.-осв. школи, ПТУ, 4 до­шкіл. заклади, Будинок дит. творчості; Палац культури, рай. для дорос­лих і дит. б-ки, муз. школа, Кривоозерський історико-крає­­знавчий музей; центр. рай. лікар­ня; від­діл. 5-ти банків. Виходить г. «Кривоозерщина». На базі Па­лацу культури функціонує низка самодіял. колективів, зокрема нар. хор — лауреат всеукр. фестивалів і оглядів. Є центр. парк, 2 зони від­починку. Діють реліг. громади УПЦ КП, УПЦ МП, РКЦ, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської, свідків Єгови. Памʼятки архітектури: церкви св. Параскеви (1818) і Різдва Богородиці (1824), костел св. Людо­віка (1819), адм. будинок (нині муз. школа), будинок торговця Креймгольца (нині істор.-крає­­знав. музей; обидва — серед. 19 ст.). Встановлено меморіал-памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед ви­дат. уродженців — економіст Й. Па­схавер, мово­знавець Л. Кадом­цева.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю