Дюранти Волтер

Визначення і загальна характеристика

ДЮРА́НТИ Волтер (Duranty Walter; 1884, м. Ліверпуль, Велика Британія — 03. 10. 1957, шт. Флорида, США) — американський журналіст. Пулітцерів. премія (1932) за низку статей у г. «New York Times» про реалізацію плану сталін. пʼятирічки з індустріалізації СРСР. Як журналіст уперше від­знач. 1919 за матеріал про Париз. мирну конф. Працював у Ризі, звідки висвітлював події в нових незалеж. балт. державах. 1921–34 пере­бував у СРСР. 1929 отримав екс­клюз. право взяти інтервʼю в Й. Сталіна. У своїх перших ста­т­тях причиною не­стачі продовольства в Україні вважав су­против колективізації індивід. госп-в, захищав політику диктатури Й. Сталіна, а брутальність його влади пояснював обʼєктив. необхідністю. Д. приписують уведе­н­ня терміна «сталінізм». У ст. «Russians Hungry, But Not Starving» («Росіяни голодують, але не помирають», опубл. у г. «New York Times», 1933, 31 березня) заперечує роз­повіді брит. журналіста Ґ.-Р. Джонса про голод в Україні, пояснюючи появу жахливих історій про тисячі загиблих і міль­йони тих, яким за­грожує голодна смерть, дипломат. боротьбою між Великою Британією та СРСР, приводом до якої став арешт брит. інженерів. Однак 26 вересня 1933 у приват. роз­мові з брит. дипломатом В. Странґом Д. за­значив, що на­вряд чи можливо, щоб 10 млн людей померло через брак їжі в СРСР протягом минулого року. Згодом амер. вчені ви­знали неправдивими роз­повіді Д. про СРСР. 2003 г. «New York Times» оголосила, що Пулітцерів. премію, ви­дану Д., слід від­кликати, оскільки його репортажі наївно від­ображали рад. пропаганду і не згадували більшов. звірства. Проф. Колумбій. університету М. фон Гаґен помістив ста­т­тю, у якій за­значив, що Д. пере­повід­ав рад. пропаганду без крит. аналізу. З вимогами по­збавити журналіста премії ви­ступили укр. громади США, Канади, Австралії. Однак Пулітцерів. комітет від­хилив проха­н­ня, за­значивши, що стат­ті Д. від­повід­ають сучас. стандартам для іноз. пові­домлень. 1940 ві­ді­йшов від журналіст. діяльності. Помер у бідності й забут­ті.

І. Б. Даценко

Завантажити статтю