ДЯ́КОВ Володимир Анатолі­йович (Дяков Владимир Анатольевич; 14. 07. 1919, с. Бакали Казан. губ., нині Респ. Татар­стан, РФ — 16. 11. 1995, Москва) — російський історик-славіст, архівіст. Доктор історичних наук (1966), іноз. чл. Польс. АН. Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Моск. історико-архів. ін­ститут (1947). Пере­бував на військ. службі (1941–52); працював у Моск. обл. пед. ін­ституті (1954–57); Військ.-істор. архіві (1957–58); Гол. архів. упр. при РМ СРСР (1958–59); від 1960 — в Ін­ституті словʼяно­знавства РАН (Москва): зав. сектору, пров. н. с. Досліджував про­блеми рос. і польс. (у його контекс­ті й укр.) визв. рухів, зокрема рев. звʼязки Т. Шевченка; пита­н­ня екс­плуатації ідеї словʼян. єд­ності Рос. імперією; цікавився рев. діяльністю О. Потебні та М. Драгоманова; брав участь у під­готовці двотомника «Су­спільно-політичний рух на Україні. 1856–1864» (К., 1974). Був головою Між­нар. комітету славістів, у 1990–92 очолював Комісію з історії світ. славістики.