Дяконов Микола Михайлович

ДЯ́КОНОВ Микола Михайлович (Дяконов Николай Михайлович; 28. 03(10. 04). 1911, с. Усть-Вим, нині Респ. Комі, РФ — 22. 02. 1982, Сиктивкар) — російський драматург, режисер, актор і педагог. Нар. арт. Комі АРСР (1945). Заслужений артист РРФСР (1951). Закін. Ленінгр. театр. ін­ститут (нині С.-Петербург, 1936). Від 1931 — арт. і реж. Комі театру у Сиктивкарі (1941–47 — худож. кер.), водночас 1943–47 — викладач студії при театрі. Спів­автор пʼєс «Глубокая запань» (1939), «Вороны», «Усть-Куломское вос­стание» (обидві — 1940), «Домна Каликова» (1941), «В дни войны», «Мужество» (обидві — 1944); автор пʼєс «Герой» (1945), «Свадьба» (1949, Сталін. премія, 1951; йшла в театрах Києва, Житомира, Ужгорода, Луцька, Луганська), пере­кладено укр., польс., угор. та ін. мовами, «Три богатыря» (1959), «Квартет Николая Курочкина» (1962), «Вичегодский букет» (1966), «Золотой медальон» (1971). По­ставив низку ви­став укр. драматургів, зокрема: «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Украдене щастя» І. Франка, «Партизани в степах України», «Платон Кречет», «Фронт», «Макар Діброва» та «В степах України» О. Корнійчука; а також «Слуга двох панів» К. Ґольдоні (зі­грав роль Труф­фальдіно), «Остан­ні» М. Горького (обидві — 1945), «Гроза» О. Островського, «Молода гвардія» за О. Фадєєвим (обидві — 1946), «Камʼяне гніздо» Х. Вуолі­йокі (1958).