Дяконов Михайло Олександрович

ДЯ́КОНОВ Михайло Олександрович (Дьяконов Михаил Александрович; 31. 12. 1855(12. 01. 1856), м. Єкатеринбург, Росія — 10. 08. 1919, Петроград, нині С.-Петербург) — російський історик. Доктор історії права (1900), академік С.-Петербур. АН (1912). Навч. у С.-Петербур. мед.-хірург. академії, закін. С.-Петербур. університет (1880). Служив чиновником з особливих доручень у мін-ві фінансів. Від 1884 — доцент, згодом — проф. історії права Дерпт. університету (нині м. Тарту, Естонія); від 1905 — ординар. проф. історії права С.-Петербур. політех. інституту. Досліджував історію селянства, держави і права в Росії. У магістер. дис. «Власть московских государей» (С.-Петербург, 1889) та праці «Очерки общественного и государственного строя Древней Руси до конца ХVII века» (Юрьев, 1907) виклав своє розуміння теорії самодерж. влади моск. царів, джерела якої він знаходив у Візантії. Багато місця відведено аналізу правових джерел Київ. Русі, зокрема звичаєвого права, русько-візант. договорів, «Руської Правди». У доктор. дис. «Очерки из истории сельского населения в Московском государстве» (С.-Петербург, 1898) проаналізував процес закріпачення селянства, визначаючи його джерелом не урядові укази, а соц.-екон. умови побуту населення, посилення особистої влади поміщиків над селянами, розкрив сутність і структуру кріпосного права тощо. Серед його учнів — А. Яковлів.

Рекомендована література

1. Пресняков А. Труды М. А. Дьяконова по русской истории // Рос. истор. журн. 1921. Кн. 7;
   Google Scholar Internet
2. Шапиро А. Л. Русская историография в период империализма. Ленинград, 1962.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю