Дяченко Анатолій Миколайович
Визначення і загальна характеристика
ДЯЧЕ́НКО Анатолій Миколайович (22. 03. 1925, с. Мачухи Полтав. р-ну, нині Полтав. обл. — 10. 11. 2008, Полтава) — літературознавець, критик, прозаїк. Кандидат філологічних наук (1959). Обл. літ. премії ім. В. Даля (2004), ім. В. Малика (2006) та ім. Л. Бразова (2007). Учасник 2-ї світової війни. Закін. П’ятигор. пед. інститут (Ставропол. край, РФ, 1950). Учителював. 1959–97 — у Полтав. пед. університеті: від 1988 — доцент Автор літературознав. праць «…лиру посвятил народу своєму» (Ярославль, 1975; про М. Некрасова), «Полтавці про А. С. Макаренка» (К., 1968), «В борьбе за народное счастье» (П.; Самарканд, 1988; про А. Макаренка; обидві — у співавт.), «Детективний жанр на Полтавщині» (1997, співавт.), «Якщо ти людина…» (2000), «Дядя Степа в Пятигорске: С. Михалков» (2003), «Полтава моя — це поезія й проза» (2004), «Хвалю й сварю, кого люблю: Вибране» (у 2-х т., 2005–06; усі — Полтава). Уклав зб. укр. нар. казок Полтавщини «Чому у рака вирячені очі?» (1994; 2005), антологію полтав. поезії й прози 20 ст. «Калинове ґроно» (у 2-х т., у 3-х кн., 1998–2007; обидві — Полтава). Автор повістей «Лялині проліски» (уривки опубл. у г. «Комсомолець Полтавщи- ни», 1987, від 9 і 14 травня, зб. «Славою овіяні», К., 1987), «Я син ворога народу» (Лубни; П., 2000), зб. оповідань і повісті «За горами гори» (П., 2002). Засн. і відп. секр. Полтав. спілки літераторів (1991–2005).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
