Дяченко Петро Гаврилович

ДЯЧЕ́НКО Петро Гаврилович (30. 01. 1895, с. Березова Лука Миргород. пов. Полтав. губ., нині Гадяц. р-ну Полтав. обл. — 23. 04. 1965, м. Філадельфія, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — військовик. Генерал-хорунжий. Закін. 6 кл. реал. школи, отримавши фах механіка, Оренбур. школу прапорщиків (Росія, 1916). В укр. війську від 1917. Від 1918 — сотник, від січня 1919 — курінний Окремого партизан. куреня ім. отамана П. Болбочана, від березня 1919 — командир Окремого кінного запороз. респ. полку Запороз. корпусу, від червня 1919 — командир кінного полку Чорних запорожців. Особливо відзначився під час 1-го Зимового походу, командувач якого генерал М. Омелянович-Павленко назвав Чорних запорожців найкращим полком Армії УНР. 1921–24 — в таборах для інтернованих, від 1928 — на військ. службі у Польщі. Закін. Вищу військ. школу (1934). У ранзі майора брав участь у боях із німцями у вересні 1939 (зокрема під час оборони Варшави). Був поранений, інтернов. у Литві, згодом — у таборі для польс. старшин побл. м. Кeніґсберґ (нині м. Калінінград, РФ). Після звільнення виїхав на Полісся, де влітку 1941 очолив штаб «Поліської Січі» Т. Бульби (Боровця), однак незабаром відкликаний А. Ліви- цьким для формування укр. військ. підрозділів у складі нім. армії. Протягом 1944–45 командував Укр. легіоном самооборони, Окремою укр. протитанк. бригадою «Вільна Україна», 2-ю Укр. дивізією УНА. Після війни тривалий час мешкав у таборах для інтернованих, згодом — у США.

Завантажити статтю