КРЕМЕНЧУ́ЦЬКИЙ КРАЄЗНА́ВЧИЙ МУЗЕ́Й Під­порядк. Кременчуц. міському від­ділу культури (Полтав. обл.). Засн. 1937 на основі колекцій місц. учител. ін­ституту та від­ділу нар. освіти у приміщен­ні однієї з синагог, спорудженої 1910. Під час 2-ї світової війни будівлю музею зруйновано, фонди пограбовано. 1966 прийнято по­станову РМ УРСР про від­новле­н­ня діяльно­сті у колиш. будинку І. Володар­ського (1916; нині вул. Жовтнева, № 2). Лише 1975 музей від­крито для від­відувачів (як істор.-крає­знавчий). Від 1992 — сучас­на назва. Нині у фондах — понад 63 тис. екс­понатів. Екс­позиція, яка висвітлює теми з природн. та істор. крає­знавства, роз­таш. у 11-ти залах, з них 2 — ви­ставкові. Є наук. бібліотека (бл. 7,5 тис. прим.) й архів (бл. 400 справ). Природа Кременчуч­чини пред­ставлена декількома напрямами, починаючи від геол. історії краю та закінчуючи сучас. флорою та фауною. За обсягом екс­понатів палеонтол. колекція К. к. м. — найбільша в Полтав. обл. Тут ви­ставлені моховатки, губки, молюски, брахіоподи, зуби гігант. кархародонів. Серед рідкіс. зразків плейстоцен. фауни — рештки печер. гієни. Сучасну флору та фауну краю роз­кривають діорами з числен. чучелами птахів, звірів і риб. Зберігається велика колекція мінера­лів і гірських порід, а також унікал. зразок викоп. бурштину ва­гою 525 г. Археол. колекція, яка нараховує бл. 6 тис. предметів, охоплює часовий діапазон від мустьєр. доби палеоліту до пізнього середньовіч­чя: неоліт. зна­­хідки дні­про-донец. культури, комплекс рогових мотик серед­ньостогів. культури у по­єд­нан­ні з кістками свій. коня, комплекс черняхів. посуду з дит. похован­ня кін. 4 — поч. 5 ст., давньорус. посуд, прикраси, енколпіон то­що. У залі «Кременчук на межі 19 — 20 ст.» — фото­графії, документи, пошт. листівки, особисті речі та предмети побуту кременчужан різних соц., етніч. і реліг. груп. Від­творено фрагмент старої вулиці з бруківкою, афіш. тумбою та вулич. гасовим ліхтарем, інтерʼєри вітальні з меблями класич. стилю, кахел. груб­кою, великою кількістю порцелян. посуду і столового срібла та кабінету господаря будинку з письм. столом, друкар. машинкою, цін­ними книгами, фото­графіями, годин­ником, зруч. напів­кріслами. У залі «Велика Вітчизняна війна» створ. діораму «Визволе­н­ня Кременчука від фашистських загарбників». Пре­зентовано 32 альбоми, де зі­брано матеріали про загиблих у роки війни кременчужан. Під час проведе­н­ня екс­курсій і заходів, присвячених подіям цього часу, використовуються 20 ві­деофільмів. Створена 1991 по­стійно діюча ви­ставка «Цього за­бути не можна!» про вʼязнів конц­таборів і остарбайтерів — жит. Кременчука — донині є найінфор­мативнішою з цієї теми в Україні. Наукові працівники беруть участь в міських, обл. і заг.-укр. наук.-прак­тич. конф. Директор — А. Гайшин­ська.