КРЕМЕНЧУ́ЦЬКИЙ КРАЄЗНА́ВЧИЙ МУЗЕ́Й Під­порядкований Кременчуцькому міському від­ділу культури (Полтавська обл.). Заснований 1937 на основі колекцій місцевого учительського ін­ституту та від­ділу народної освіти у приміщен­ні однієї з синагог, спорудженої 1910. Під час 2-ї світової війни будівлю музею зруйновано, фонди пограбовано. 1966 прийнято по­станову РМ УРСР про від­новле­н­ня діяльності у колишньому будинку І. Володарського (1916; нині вул. Жовтнева, № 2). Лише 1975 музей від­крито для від­відувачів (як історико-крає­знавчий). Від 1992 — сучасна назва. Нині у фондах — понад 63 тис. екс­понатів. Екс­позиція, яка висвітлює теми з природничого та історичного крає­знавства, роз­ташована у 11-ти залах, з них 2 — ви­ставкові. Є наукова бібліотека (близько 7,5 тис. прим.) й архів (близько 400 справ). Природа Кременчуч­чини пред­ставлена декількома напрямами, починаючи від геологічної історії краю та закінчуючи сучасною флорою та фауною. За обсягом екс­понатів палеонтологічна колекція К. к. м. — найбільша в Полтавській обл. Тут ви­ставлені моховатки, губки, молюски, брахіоподи, зуби гігантських кархародонів. Серед рідкісних зразків плейстоценової фауни — рештки печерної гієни. Сучасну флору та фауну краю роз­кривають діорами з числен­ними чучелами птахів, звірів і риб. Зберігається велика колекція мінералів і гірських порід, а також унікальний зразок викопного бурштину вагою 525 г. Археологічна колекція, яка нараховує близько 6 тис. предметів, охоплює часовий діапазон від мустьєрської доби палеоліту до пізнього середньовіч­чя: неолітичні знахідки дні­про-донецької культури, комплекс рогових мотик середньостогівської культури у по­єд­нан­ні з кістками свійського коня, комплекс черняхівського посуду з дитячого похова­н­ня кінця 4 — початку 5 ст., давньоруський посуд, прикраси, енколпіон тощо. У залі «Кременчук на межі 19 — 20 ст.» — фото­графії, документи, поштові листівки, особисті речі та предмети побуту кременчужан різних соціальних, етнічних і релігійних груп. От­творено фрагмент старої вулиці з бруківкою, афішною тумбою та вуличним гасовим ліхтарем, інтерʼєри вітальні з меблями класичного стилю, кахельною грубкою, великою кількістю порцелянового посуду і столового срібла та кабінету господаря будинку з письмовим столом, друкарською машинкою, цін­ними книгами, фото­графіями, годин­ником, зручними напів­кріслами. У залі «Велика Вітчизняна війна» створено діораму «Визволе­н­ня Кременчука від фашистських загарбників». Презентовано 32 альбоми, де зі­брано матеріали про загиблих у роки війни кременчужан. Під час проведе­н­ня екс­курсій і заходів, присвячених подіям цього часу, використовуються 20 ві­деофільмів. Створена 1991 по­стійно діюча ви­ставка «Цього забути не можна!» про вʼязнів концтаборів і остарбайтерів — жителів Кременчука — донині є най­інформативнішою з цієї теми в Україні. Наукові працівники беруть участь в міських, обласних і загальноукраїнських науково-практичних конференціях. Директор — А. Гайшинська.