Кремінь

КРЕ́МІНЬ — мінеральне утворе­н­ня, що скла­дається з кри­сталічного й амор­фного кремнезему (опалу, халцедону або кварцу). За хім. складом пере­важно SiO₂. Від кварцу від­різняється мікрокрис­таліч. структурою. К. поширений у природі у ви­гляді конкрецій, жовен, лінз і пластів, що за­­лягають серед вапняків і крейдових від­кладів або у січних на­шарува­н­нях. Найчастіше трапля­ється в осад. породах. Утворюється при діагенезі осадів, катагенезі гірських порід і при вивітрюван­ні. Твердість 7. Колір жовтий, бурий або чорний. Злам раковистий. Роз­різняють К.: бурокамʼяний (спесартин); волокнистий (волокнистий силіма­ніт; волокнистий різновид квар­цу); залізистий і залізний (різновид кварцу, який містить домішки оксидів заліза); малахітовий (хрикозола); нільський (бура яшмова галька з Єгипту); плаваючий (пористий опал або кварц в округлих конкреціях у суміші з халцедоном орган. походже­н­ня). В Україні поклади К. знаходяться на Волині, Поділ­лі та Донбасі. Завдяки властивос­ті К. колотися первісні люди на­­давали йому сколами необхід. форми та гостроту робочої поверх­ні. За допомогою К. також добували вогонь. Саме це мінерал. утворе­н­ня було тим осн. каменем, який дав назву найран­нішому періоду в історії люд­ства — камʼяному віку. На укр. землях виявлено низку тогочас. кремʼяних шахт, а також знай­­дено значну кількість кремʼяних знарядь праці, наконечників стріл і списів. Нині К. використовують для виготовле­н­ня фаянсу, емалей, глазурі та ін.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю