КРЮ́КІВСЬКИЙ ВАГОНОБУДІВНИ́Й ЗАВО́Д — під­приємство у галузі транс­порт­ного машинобудува­н­ня. Роз­ташоване на правому березі Дні­пра у Крюківському ра­йоні (колишнє смт Крюків) м. Кременчук Полтавської обл. Історія роз­починається 1874, коли були створені крюківські майстерні для ремонту рухомого складу Харківсько-Миколаївської залізниці (щомісяця ремонтували 20 вантажних та 4 пасажирських вагонів, а також виготовляли зап­частини до них). 1900, після зведе­н­ня нових корпусів, у майстернях працювали близько 400 робітників, які виконували ремонт 120-ти вантажних та 20-ти пасажирських вагонів щомісяця. 1930 майстерні пере­йменовано на вагонобудівний завод, роз­почато будівництво нових цехів. Цього ж року створено першу власну продукцію — 22-тонну двовісну платформу. Випуск цих платформ на довгий час став основним у роботі під­приємства. 1932 роз­роблено і виготовлено перший у СРСР чотиривісний 60-тон­ний пів­вагон, що стало значним поштовхом у роз­витку вітчизняного вагонобудува­н­ня. Обсяги виробництва нового універсального пів­вагона з автоматичним гальмом і автозачепле­н­ням по­стійно зро­стали і 1936 сягнули 7 тис. пів­вагонів щороку. У 1930-і роки на під­приємстві працювали близько 1800 осіб. Під час 2-ї світової війни завод еваку­йовано у м. Перм (РФ), випускав фугасні авіаційні бомби для фронту. Після звільне­н­ня міста (1944) під­приємство від­будовано, 1945 роз­почато серійний випуск 60-тон­них пів­вагонів, 1948 досягнуто довоєн­них обсягів з випуску продукції на значно менших виробничих площах. У 1950-х роках колективом заводу роз­роблено чотиривісні платформи під різні цистерни, поясні візки, чотиривісний хопер для пере­везе­н­ня гранульованої сажі, 40-тон­ний чотиривісний пів­вагон для Сахаліну і 93-тон­ний шестивісний пів­вагон (нагороджений золотою меда­л­лю на Всесвітній ви­ставці 1958 у Брюс­селі). 1956 на під­приємстві освоєно нову кон­струкцію пів­вагона на роликових буксах, що стала основою для випуску в подальшому шести- і восьмивісних пів­вагонів не лише на заводі, а й на інших під­приємствах галузі. У 1970-х роках Крюківський вагонобудівний завод став базовим під­приємством країни у галузі вагонобудува­н­ня і освоїв понад 30 типів і моделей вантажних вагонів (шестивісний саморо­з­вантажувальний пів­вагон з бортами, що від­криваються, для пере­везе­н­ня вугі­л­ля та ін. сипких вантажів; вагон-хопер для пере­везе­н­ня цементу під­вищеної вантажопід­йомності і новим приводом механізму роз­вантаже­н­ня; вагони для пере­везе­н­ня зерна тощо).

Всього на Крюківському вагонобудівному заводі від початку його діяльності виготовлено понад 500 тис. вагонів. Водночас завод роз­робив і налагодив серійний випуск декількох модифікацій гусеничних паромно-мостових машин, виготовляв різні види товарів народного вжитку. Від початку 1990-х років завод за­ймається пере­важно роз­робле­н­ням, удосконале­н­ням і виробництвом пів­вагонів та вагонів-хоперів вантажопід­йомністю до 75 т з колією 1435 та 1520 мм, двовісних візків під вантажні вагони, колісних пар для пасажирських і вантажних вагонів від­повід­но до між­народних стандартів тощо. Тоді ж на під­приємстві створено автогрейдер моделі ДЗК-250 середнього класу, який за своїми параметрами не по­ступався зарубіжним аналогам, контейнери для пере­везе­н­ня цементу та ін. сипких вантажів, побутових та промислових від­ходів (на заводі роз­роблено і модернізовано понад 80 найменувань, користуються попитом у Німеч­чині, Данії, Франції та ін. країнах). 2002 освоєно промисловий випуск вітчизняних пасажирських вагонів (зокрема й для метрополітенів; впроваджено 2010 у Київському метрополітені). Групи фахівців Крюківського вагонобудівного заводу нагороджені Державними преміями СРСР (1981, 1982) та України (2003). Діє музей історії заводу, виходить багатотиражна газета «Вагонобудівник» (від 1923). Соціальна сфера: Палац культури, спортивно-технічний комплекс. Кількість працівників (2012) — понад 9200 осіб. Голова правлі­н­ня — Є. Хворост (від 2007).