КРЕМНЬО́В Олег Олександрович(13. 03. 1919, с. Крюкiв, нині у складі м. Кре­менчук Полтавської обл. — 08. 01. 1987, Київ) — фахівець у галузі теплофізики, геотермаль­ної енергетики, теплотехнологій. Доктор технічних наук (1960), професор (1961), академік Академії наук УРСР (1976). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1979). Державні премiї СРСР (1969) і УРСР (1983) у галузі науки і техніки. Премiя iмені Г. Проскури Академії наук УРСР (1986). Учасник 2-ї світової вiйни. Бо­йові нагороди. Закiнчив Київський полiтехнічний ін­ститут (1941). Від 1946 працював у Ін­ститутi технічної тепло­фi­зики Академії наук УРСР (Київ): від 1956 — завідувач вiд­ділу тепломасооб­мiну, водночас від 1969 — керівник Дослідно-кон­структорського технологічного бю­ро тепломасооб­міну Ін­ституту; за су­місництвом від 1961 — професор кафедри теоретичної і промислової теплотехніки Київського технологічного ін­ституту легкої промисловості. Роз­робляв теоретичні основи та практичні методи інтенсифікації тепло­ма­сооб­мiну технологічних процесiв i пiд­вище­н­ня їхньої ефективностi. Роз­винув теорії нестаціонарного тепломасооб­міну капілярно-по­руватих та колоїдних тіл, тепломасо­обміну в реологічних середовищах і неньютонівських рідинах, впли­ву на тепломасооб­мін температурних, вібраційних і електромагнітних по­лів; диспергацiї струменів, зокре­ма за­пропонував спосіб монодис­пергацiї роз­плавiв та роз­чинiв. Вирішив комплекс задач неста­ціонарної тепло­провід­ності при спе­цифічних для шахт граничних умо­вах, а також нестаціонарного тепло­масопереносу в під­земних геотер­мічних котлах систем викори­ста­н­ня теп­ла Землі.