ДОБРЯ́НСЬКИЙ Іван Антонович (18. 02. 1842, с. Валява, округ Пере­мишль, нині Польща — 28. 02. 1918, м. Ростов-на-Дону, РФ) — право­знавець, адвокат, громадсько-політичний діяч. Народився у сімʼї священика А. Добрянського — одного з перших укр. громад.-культур. діячів, депутата віден. парламенту та Галиц. кра­йового сейму. 1893 по смерті батька влас. коштом видав його працю «Історія єпіс­копів трех по­єд­наних єпархій пере­мишльської, самбірської і сяноцької від найдавніщих часів до 1794 р. За джерелами написана Антонієм Добрянським, парохом у Валяві». Навч. у гімназії в Пере­мишлі (1852–59) та на юрид. факультеті Віден. університету (1859–61), здобув ступ. д-ра права на юрид. факультеті Львів. університету (1867). Від 1868 — асист., від 1870 — доцент кафедри кримінал. права і процесу з українською мовою викла­да­н­ня Львів. університету (згодом отримав зва­н­ня проф.). Водночас 1870 від­крив власну адвокат. канцелярію у Львові, активно за­ймався адвокат. діяльністю до 1-ї світової війни. Став першим адвокатом у Львові, який вживав укр. мову в судових і адм. справах. Звернувся до Держ. трибуналу у Відні з по­да­н­ням про обовʼязк. викори­ста­н­ня укр. алфавіту судовими та адм. органами краю для від­повід­ей сторонам, що звернулися до них українською мовою. Ріше­н­ням Держ. трибуналу від 25 квітня 1882 від­мінено тогочасну практику кра­йових органів, які писали від­повіді українською мовою використовуючи лат. (польс.) алфавіт. Був захисником на багатьох політ. процесах, зокрема після т. зв. баденів. виборів. 1881–82 — депутат Галиц. кра­йового сейму (обраний на додатк. виборах від Станіслав. вибор. округу). Член правлі­н­ня низки громад. ін­ституцій — Товариства ім. М. Качковського, Ставропігій. ін­ституту, політ. товариства «Руська Рада» та ін.; юрисконсульт «Народного Дому».