Добрянський Іван Антонович
ДОБРЯ́НСЬКИЙ Іван Антонович (18. 02. 1842, с. Валява, округ Перемишль, нині Польща — 28. 02. 1918, м. Ростов-на-Дону, РФ) — правознавець, адвокат, громадсько-політичний діяч. Народився у сім’ї священика А. Добрянського — одного з перших укр. громад.-культур. діячів, депутата віден. парламенту та Галиц. крайового сейму. 1893 по смерті батька влас. коштом видав його працю «Історія єпіскопів трех поєднаних єпархій перемишльської, самбірської і сяноцької від найдавніщих часів до 1794 р. За джерелами написана Антонієм Добрянським, парохом у Валяві». Навч. у гімназії в Перемишлі (1852–59) та на юрид. факультеті Віден. університету (1859–61), здобув ступ. д-ра права на юрид. факультеті Львів. університету (1867). Від 1868 — асист., від 1870 — доцент кафедри кримінал. права і процесу з українською мовою викладання Львів. університету (згодом отримав звання проф.). Водночас 1870 відкрив власну адвокат. канцелярію у Львові, активно займався адвокат. діяльністю до 1-ї світової війни. Став першим адвокатом у Львові, який вживав укр. мову в судових і адм. справах. Звернувся до Держ. трибуналу у Відні з поданням про обов’язк. використання укр. алфавіту судовими та адм. органами краю для відповідей сторонам, що звернулися до них українською мовою. Рішенням Держ. трибуналу від 25 квітня 1882 відмінено тогочасну практику крайових органів, які писали відповіді українською мовою використовуючи лат. (польс.) алфавіт. Був захисником на багатьох політ. процесах, зокрема після т. зв. баденів. виборів. 1881–82 — депутат Галиц. крайового сейму (обраний на додатк. виборах від Станіслав. вибор. округу). Член правління низки громад. інституцій — Товариства ім. М. Качковського, Ставропігій. інституту, політ. товариства «Руська Рада» та ін.; юрисконсульт «Народного Дому».
Рекомендована література
- Левицький К. Українські політики: Сильветки наших давніх послів і політичних діячів 1907–1914 рр. Л., 1936. Ч. 1.
Завантажити статтю
Людина 
