Добрянський Павло Казимирович

ДОБРЯ́НСЬКИЙ Павло Казимирович (06. 03. 1930, с. Тарасівка, нині Жмерин. р-ну Вінн. обл. — 14. 09. 2011, Івано-Франківськ) — прозаїк-гуморист. Член НСПУ (1971). Обл. літ. премії ім. М. Ірчана (1980), ім. В. Стефаника (1999). Закін. Львів. мед. ін­ститут (1959). Працював в аптеці. 1975–90 — відп. секр. Івано-Фр. організації СПУ. Від 1997 — за­ступник гол. ред. літ.-худож. ж. «Пере­вал» (Івано-Франківськ). Автор зб. оповідань «Сиджу собі та й думаю» (Станіслав, 1962), «А дзуськи!» (Л., 1964), «Сказано — зроблено» (Уж., 1968), «Лепеха в раю» (К., 1970; 1990), «Оце ситуація!» (Уж., 1972), «Електрон­на сваха» (К., 1975), «Веселе гроно» (Уж., 1976), «Лукаві замашки» (К., 1979), «Нептун у коморі» (Уж., 1980), «Тонка натура» (К., 1982), «Тещина стратегія» (Уж., 1985), повістей «Чоколядовий капелюх» (Уж., 1989), «Веселий аптекар» (Коломия, 2003). Гумор Д. спрямов. на соц. явища, об­стоює право людини на гідне життя, протистоїть без­духовності й зне­особлен­ню. Окремі твори Д. пере­кладено нім., рос., угор., молд. та ін. мовами.

Завантажити статтю