Довгалюк Петро Микитович

ДОВГАЛЮ́К Петро Микитович (23. 11 (06. 12). 1904, с. Гущинці Вінн. пов. Кам’янець-Поділ. губ., нині Калинів. р-ну Вінн. обл. — 17. 07. 1989, Київ) — літературознавець. Кандидат філологічних наук (1959). Учасник 2-ї світової війни, бойові нагороди. Закін. Харків. університет (1934). Працював викл. Укр. комуніст. інституту журналістики у Харкові (1934–35); ред. фотохроніки РАТАУ у Києві (1935–39); викл. укр. літ-ри і деканом факультету Сталін. пед. інституту (нині Донецьк; 1939–41); дир. видавництва «Мистецтво» у Києві (1945–49); в Інституті літ-ри АН УРСР (1949–65): від 1961 — старший науковий співробітник Досліджував переважно літ. процес на зх.-укр. землях та літературу антиклерикал. змісту. Автор розділів у «Нарисах історії української радянської літератури» (1954; рос. вид. — Москва, 1954), «Історії української літератури» (у 2-х т., 1957; 1988), «Історії української радянської літератури» (1964), зб. «Вогненне слово Кобзаря» (1984; усі — Київ), а також статей у БСЭ, УЛЕ, УРЕ. Упорядник зібр. творів Я. Галана (у 3-х т., 1960, також автор передмови; у 4-х т., 1977–80), С. Тудора (у 2-х т., 1962), Леся Мартовича «За межу» (1968; також автор передмови), зб. «Чеські, моравські та словацькі пісні» (1950; усі — Київ) та ін.

Завантажити статтю