Довгалюк Харитон Ониськович

ДОВГАЛЮ́К Харитон Ониськович (псевд. і крипт.: Борис Чернець, А. Стебло, ХОД, Х. Дов.; 15. 10. 1918, с. Криволука, нині Ізяслав. р-ну Хмельн. обл. — 26. 11. 2006, м. Рочестер, шт. Нью-Йорк, США) — прозаїк. Член Об’єднання укр. письменників «Слово». Навч. у Кам’янець-Поділ. інж. інституті (нині Хмельн. обл., 1934–36), у цей час написав повість «Розділ», рукопис якої конфіскували органи НКВС. Від 1942 — на примус. праці в Німеччині. 1945 виїхав до США. Закін. Рочестер. тех. інститут (1960). Відтоді працював у корпорації «Xerox». Фундатор укр. православ. парафії у Рочестері (1952), чл. управ УККА та Укр. нац. ради. Кор. г. «Народна воля», «Свобода», «Новий шлях», «Мітла». Автор зб. «Кладка над потоком» (1969), яку складають повість «Знедолені» та 7 оповідань про тяжке становище учителів і селян на Поділлі 1920–30-х рр. У повісті «Буревій» (1971) відтворив роки голоду 1932–33 в Україні, колективізації, політ. репресій, а також діяльність загону УПА у Славут. лісі. Повість «Соколова дочка» (1973) — про дівчину-гіппі з нім.-укр. родини в США; «Сповідь Андрія Заславського» (1977) — автобіографічна оповідь про трагедію українства у часи більшов. і нацист. тоталітар. режимів, про провокації рад. контррозвідки проти повоєнної укр. еміграції. Усі зазначені книги Д. видано у Буенос-Айресі.

Р. І. Доценко