ДОВГАЛЮ́К Харитон Ониськович (псевд. і крипт.: Борис Чернець, А. Стебло, ХОД, Х. Дов.; 15. 10. 1918, с. Криволука, нині Ізяслав. р-ну Хмельн. обл. — 26. 11. 2006, м. Рочестер, шт. Нью-Йорк, США) — прозаїк. Член Обʼ­єд­на­н­ня укр. письмен­ників «Слово». Навч. у Камʼянець-Поділ. інж. ін­ституті (нині Хмельн. обл., 1934–36), у цей час написав повість «Роз­діл», рукопис якої конфіскували органи НКВС. Від 1942 — на примус. праці в Німеч­чині. 1945 ви­їхав до США. Закін. Рочестер. тех. ін­ститут (1960). Від­тоді працював у корпорації «Xerox». Фундатор укр. православ. парафії у Рочестері (1952), чл. управ УККА та Укр. нац. ради. Кор. г. «Народна воля», «Свобода», «Новий шлях», «Мітла». Автор зб. «Кладка над потоком» (1969), яку складають повість «Знедолені» та 7 оповідань про тяжке становище учителів і селян на Поділ­лі 1920–30-х рр. У повісті «Буревій» (1971) від­творив роки голоду 1932–33 в Україні, колективізації, політ. ре­пресій, а також діяльність загону УПА у Славут. лісі. Повість «Соколова дочка» (1973) — про дівчину-гіппі з нім.-укр. родини в США; «Сповідь Андрія Заславського» (1977) — автобіо­графічна оповідь про трагедію українства у часи більшов. і нацист. тоталітар. режимів, про провокації рад. контр­розвідки проти повоєн­ної укр. еміграції. Усі за­значені книги Д. ви­дано у Буенос-Айресі.