ДОВГО́ВИЧ Левко (29. 09. 1935, Ужгород — 05. 12. 2025, м. Кошиці, Словач­чина) — український хоровий диригент і культурно-освітній діяч у Словач­чині. Батько Святослава та Ігоря Довговичів. Заслужений діяч мистецтв України (2020). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2007). У 1950 заарешт. і за звинуваче­н­ням в укр. націоналізмі засудж. до 10-ти р. труд. таборів. Від­бував покара­н­ня у Воркутин. та Іркут. обл. 1954–56 — керівник чол. хору, камер. оркестру увʼязнених. Звільн. 1956. Закін. екс­терном Ужгород. муз. училище (1957), у Празі — консерваторію (1962; кл. диригува­н­ня А. Шпідри) та філос. факультет Карлового університету (1974). Диригент Укр. хору у Празі (1957–63); у Пряшеві — хор­мейстер Під­дуклян. укр. нар. ансамблю (1963–65), методист нар. худож. самодіяльності Культур. союзу укр. трудящих (1965–71); засн. і кер. укр. молодіж. ансамблю «Весна» (1965–71); у Кошицях — укр. мішаного хору «Ластівка» та греко-катол. церк. хору (1967–70), укр. драм. колективу «Думка» (1967–71). У звʼязку із забороною керувати укр. хорами 1971–86 працював на буд. під­приємствах. 1985 створив хор «Карпати», з яким ви­ступав у містах Словач­чини, Австрії, Бельгії, Болгарії, Польщі, Угорщини, України. Організатор Між­нар. фестивалів духов. пісні візант. обряду. Президент Європ. кон­гресу українців (1997–2007), за­ступник голови Світ. кон­гресу українців (1998–2003).