Довірче товариство

ДОВІ́РЧЕ ТОВАРИ́СТВО — товариство з додатковою від­повід­альністю, що здійснює пред-ставницьку діяльність від­повід­но до договору, укладеного між довіреними особами та довірителями щодо управлі­н­ня майном. За­значена угода має назву договору довір. управлі­н­ня. Пере­дача майна у довірче упр. не зумовлює пере­ходу права власності на нього до довіреної особи. Д. т. на під­ставі дотрима­н­ня встановлених державою ліцензій. умов проводить довірчі операції та надає фінанс. (траст.) послуги з питань довір. упр. майном. Ідея на­да­н­ня траст. послуг (від англ. trust — довіра) виникла у Стародав. Єгипті у звʼязку з роз­поділом праці у сфері викори­ста­н­ня чужої власності в госп. кругообігу та збережен­ні майна фараонів і чл. їх сімей. Перші трасти (у сучас. ро­зумін­ні) заснували в 12–13 ст. у Великій Британії монахи-францисканці. У США перші трасти виникли на поч. 19 ст. Попередниками ві­домих нині амер. банків (Сiticorp, BNY та ін.) були траст. компанії, які отримували чартери (до­зволи) від урядів від­повід. штатів на здійсне­н­ня довір. операцій. Згодом пред­ставники траст. і банків. бізнесу в США отримали можливість для подальшого роз­подільчо-по­єд­наного роз­витку (такий під­хід по­ступово впроваджують європ. і япон. банки).

Нині терміном «траст» окреслюють довірчі від­носини між екон. агентами, один із яких бере на себе від­повід­альність за довірче упр. власністю клієнта на його користь або на користь третьої сторони (за домовленістю). Наявність довіреності чи встановле­н­ня опікунства з персоніфікацією від­повід. прав є ви­значал. рисою формува­н­ня довір. від­носин. Майно, пере­дане у довірче упр., складають грош. кошти, цінні папери та документи, що засвідчують право власності довірителя, а також ін. майно (матеріал. активи). Довіритель — юрид. особа чи громадянин, які пере­дають Д. т. повноваже­н­ня власника належ. їм майна від­повід­но до умов укладеного договору. Довірена особа — працівник (учасник) Д. т., який від його імені здійснює довірчі операції. Вони особисто виконують свої обовʼязки перед довірителями, а їх дії мають бути спрямовані виключно на реалізацію інтересів довірителів. Як учасники Д. т., довірені особи від­повід­ають за його зобовʼяза­н­нями своїми внесками до статут. капіталу, а при недо­статності цих сум — додатково належ. їм майном у ви­знач. роз­мірі, від­повід­но до внеску кожного учасника (в Україні — у пʼятикрат. роз­мірі). Вартість майна, яким управляє довірена особа в інтересах довірителя, не повин­на сумарно пере­вищувати частки цієї особи у статут. капіталі Д. т. і, від­повід­но, її особистої додатк. від­повід­альності. Спектр довір. операцій при реалізації від­повід. фінанс. послуг до­статньо широкий і охоплює комплекс питань щодо збереже­н­ня, роз­порядже­н­ня та обслуговува­н­ня майна довірителів. Серед них — осн. і додатк.: роз­міще­н­ня (інвестува­н­ня) вільних коштів довірителів у прибутк. проекти з солідар. або не­пропорц. роз­поділом ризику; прийня­т­тя цільових заощаджень з метою їх капіталізації для купівлі високовартіс. майна у майбутньому; фінанс. консультува­н­ня; отрима­н­ня до­зволів (патентів, ліцензій) від імені клієнта та за його доруче­н­ням; купівля-продаж і збереже­н­ня цін­них паперів; викона­н­ня агент. і андер­райтер. функцій, а також обовʼязків інвестиц. керуючого; реалізація порт­фел. стратегії інвестува­н­ня; тимчас. упр. справами компанії, що реорганізується (ліквідується); реєстрація інвестицій за кордоном тощо. Оскільки здійсне­н­ня більшості довір. операцій потребує тісної взаємодії з фінанс. установами (особливо з банками), у цій галузі, окрім Д. т., працюють й ін. структури — банки, страхові компанії, різні фінанс. обʼ­єд­на­н­ня (фонди, пули). У великих банках траст. активи часто дорівнюють або пере­вищують їх власні активи. Дохід довірителя може складатися з трьох частин: очікуваного прибутку від операцій з його майном; над­прибутку, отриманого від узгодженого ризикованого упр. майном; довір. бонусу — премії, сплаченої від­повід­но до умов договору. Д. т. й ін. структури, що проводять довірчі операції, роз­поділяють ризики, повʼязані з на­да­н­ням від­повід. фінанс. послуг, шляхом викори­ста­н­ня інструментарію порт­фел. менеджменту, паралел. роботи у різних секторах економіки та хеджува­н­ня — укладе­н­ня продавцем (покупцем) договору на купівлю (продаж) товару й одночасного укладе­н­ня протилеж. угоди, згідно з якою продавець укладає угоду на купівлю, а покупець — на продаж товару, внаслідок чого будь-яка зміна ціни приносить продавцям і покупцям збитки від одного товару і вигоду від ін.

Функціонува­н­ня Д. т. в Україні повʼязане з за­стереже­н­нями щодо недосконалості правових засад регулюва­н­ня їх діяльності. Командно-адм. економіка до поч. 1990-х рр. виключала будь-які форми фінанс. посередництва, зокрема і довірче упр. майном. Першим норматив. документом, що регулював діяльність Д. т., став Декрет КМ України «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993. Під час «траст. буму» в Україні у 1993–94 Д. т., використовуючи недосконалість регулятивно-правової бази, надавали послуги у різних сегментах ринку — фінанс., товар., приватизаційному. Але оскільки гроші є абсолютно ліквід. фінанс. активом, пере­важна частина Д. т. ажіотажно роз­вивалась як міні-банки у напрямку залуче­н­ня грош. коштів насел. без дієвого контролю. За спекулятив. траст. схемами діяли багато­обіцяючі недерж. пенсійні фонди, різні «будинки селенгу» та ін. Оманлива реклама-обіцянка надвисоких від­сотків, наївність більшості довірителів і шахрайство довірених осіб зумовили виникне­н­ня та швидкий крах перших фінанс. пірамід. Початк. спекулятив. роз­виток траст. бізнесу призупинено на­прикінці 1995 По­становою ВР України «Про усуне­н­ня зло­вживань в процесі залуче­н­ня субʼєктами під­приємницької діяльності грошових коштів населе­н­ня», що обмежила довірчі операції. Зокрема Д. т. заборонялось залучати гроші насел., а також (з певних причин) призупинялася держ. реєстрація нових Д. т., значна частина котрих по­ступово ліквідувалась. Д. т., що залишились, у 2-й пол. 90-х рр. і надалі реалізовували угоди пере­важно у сфері приватизації та пост­приватизац. менеджменту. Нині галузь довір. упр. майном по­єд­нує взаєм. ризик Д. т. і його клієнта-довірителя внаслідок недо­стат. регламентації на­да­н­ня таких послуг і низки регулятив. не­узгоджень у частині захисту прав власності. Подальший роз­виток Д. т. знач. мірою залежить від удосконале­н­ня від­повід. чин­ної законодавчо-норматив. бази, роз­робле­н­ня і ухвале­н­ня нових правових актів.

Завантажити статтю