Догматизм

ДОГМАТИ́ЗМ – прийняття догм, один зі способів опору назрілим змінам у свідомості суспільства. Слово «Д.» має негативне, «гальмівне» значення на противагу твор. відкриттям, емансипатор. переступам і новаторству як позитив. поступал. перетворенням. У традиціоналізмі давніх епох Д. як такого не було, оскільки вірність племен, етносів своїм звичаям складно назвати Д. Тобто «Д.» – поняття, чинне насамперед у межах парадигми Прогресу, починаючи від доби Просвітництва. Середньовічна догматика не була Д. (навпаки, гартувалася у палких диспутах, критич. полеміці), проте стала Д. стосовно новочас. вільнодумства, природознавства. Д. історично приречений на поразку, він приречений і як оцінкове поняття – у тих галузях, де, за постмодернізмом, скасовано міф Прогресу (літ-ра, філософія, мистецтво, мораль, ідеологія тощо). Д. «застоюється і костеніє» передовсім у профес.-відокремлених галузях духов. діяльності, особливо на «другому поверсі» регулятивів: у мистецтві – на рівні худож. напрямів і систем; у науці – теорій, методологій; у філософії – парадигм; у моралі – норм; у політиці та ідеології – принципів, концепцій тощо. «Перший поверх» практики і «третій поверх» світогляду меншою мірою зазнають Д., бо відкриті відповідно безпосеред. доцільності та універс. безмежності. Тому Д. не тип мислення, а його певний стан. Можливо оскаржити марксист.-ленін. тлумачення причин Д.: відрив теорії від практики (фундам. теорії також «відірвані», але більш творчі); порушення діалектики віднос. та абсолют. істин на користь останньої (Д. не обов’язково апологетич. щодо «старого», але обов’язково критич. щодо «нового»). Важливо розрізняти Д. щирий (через психол. нездатність або побут. неможливість переглянути догми) і Д. корисливий (якому вигідно обстоювати певні догми), хоча психологія та соціологія Д. часто сполучені, взаємопов’язані. Комуніст. теорія і практика ясно й неодноразово продемонстрували, як радикал. оновлення підступно й неминуче обертаються на закляклий Д. (напр., розвінчання культу Сталіна і прийняття нової програми КПРС, – тобто заміна «старого» Д.).

Українці як нація зазнали масштаб. репресій, зокрема через властивий їм знач. мірою анти-Д. Менталітет українців переважно кордоцентричний (Д. рефлексивний), іронічний (Д. серйозний), мрійливо-захмарний (Д. тверезо-тутешній), м’яко-теплий (Д. суворо-ригористичний), відкрито-довірливий (Д. ворогуючий), безпосередньо-імпровізаційний (Д. затверджений і усталений), ситуативно-творчий (Д. аситуативний і зашкарублий). Укр. душа традиційно настільки гнучка, сприйнятлива і релятивна, що деякий доважок стабілізуючого Д. їй би не завадив, адже «щеплення» комуніст. Д., як правило, відщеплювали від українства. Після ж повалення компарт. Д. в Україні триває «вакханалія анти-Д.», коли нові ідеї не встигають догматизувати, як їх уже розхитують і відкидають. І мало хто зважується чинити опір навіть дуже сумнів. та просто шкідливим запровадженням. Разом з утопією про ліній. прогрес принциповий і загрозливий Д. відходить у минуле, його місце посідають недолугі стереотипи, навіяні ЗМІ.

Літ.: Расторгуев В. Н. Творчество и догматизм: Учеб. пособ. Тверь, 1990; Кушнарев А. Догматизм и лженаука в стране коммунистов. Москва, 1998; Ойзерман Т. И. Догматизация марксизма и внутренне присущий марксизму догматизм // ВФ. 2003. № 2.

І. К. Мойсеїв

Рекомендована література

Расторгуев В. Н. Творчество и догматизм: Учеб. пособ. Тверь, 1990;
Кушнарев А. Догматизм и лженаука в стране коммунистов. Москва, 1998;
Ойзерман Т. И. Догматизация марксизма и внутренне присущий марксизму догматизм // ВФ. 2003. № 2.