Долгош Іван Іванович
ДО́ЛГОШ Іван Іванович (22. 07. 1931, с. Доманинці, нині у складі Ужгорода — 16. 01. 1992, Ужгород) — письменник і журналіст. Батько О. Долгош-Сопко. Член СПУ (1970). Закін. Ужгород. університет (1955). Працював у рай. та обл. газетах, видавництві «Карпати». Від 1990 — гол. ред. тижневика «Карпат. край». Почав друкуватися від 1960. У романах, повістях та оповіданнях відтворив мозаїку життя Закарпаття упродовж 20 ст. Окремі твори Д. перекладено угор., словац. та чес. мовами. Упорядник зб. казок «На вербі дзвінчик» (Уж., 1991).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Квіти в цеху. 1965; Подаруй мені берізку: Повість та оповідання. 1966; Коли стає дорослим. 1967; Синевир: Роман. 1968 (рос. перекл. — Москва, 1971); Моя Недея: Роман. 1970; Ярина: Роман. 1972; Митрові гуслі: Нариси, оповідання. 1980; Весняний водограй: Романи, повість. 1981; Колочава: Роман. 1982; Мир дому твоєму: Політ. роман. 1986; Остання дараба. 1988; Роса Росії: Роман. 1990; Гість з полонини: Повість. 1991; Страшний суд: Роман. 1991 (усі — Ужгород).
Рекомендована література
- Басараб В. Дорогою до мирного дому: До 60-річчя І. Долгоша // Новини Закарпаття. 1991, 20 лип.;
- Наєнко М. Іванові Долгошу — 60 // ЛУ. 1991, 5 верес.;
- Хланта І. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Біобібліогр. покажч. Уж., 1995;
- Баса О. Долгош Іван Іванович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1997. Вип. 4.
Завантажити статтю
Людина 
