КРІОСФЕ́РА (від кріо... і сфера) — оболонка Землі неправильної форми, в якій вода пере­буває у твердій чи пере­охолодженій фазі. Термін «К.» увів 1923 польський вчений А. Добровольський. Для К. ха­­рактер­на нульова чи від­ʼємна температура. Її проявом є різні утворен­­ня: льодовики; морські, озерні, річкові, під­земні (багаторічна мерзлота) лід; сніговий покрив; хмари, складені льодяними кри­сталами (срібляс­­ті хмари); град; ожеледь; іній; па­­морозь та ін. Ці утворе­н­ня бувають епізодичні, короткочасні, се­­зон­ними, багаторічними та багатові­­ковими. К. про­стягається до висоти 100 км та до 4–5 км вглиб земної кори (в Антарктиді), її потуж­ність найбільша у полярних областях. Вважають, що К. була протягом усієї геологічної історії Землі, досягаючи максимального роз­витку у льо­довикові періоди. Її існува­н­ня вста­новлено і на Марсі.

К. є інтегральною частиною глобальної кліматичної системи, яка впливає на енергію земної поверх­ні, вологість повітря, утворе­н­ня хмар, опади, існува­н­ня та режим річок, атмо­­сферну та океанічну циркуляцію, екзоген­ні геологічні процеси. Це один з основних елементів моделюва­н­ня глобальних змін клімату. В остан­ні десятиріч­чя К. скорочується (змен­шується потужність морського льоду в приполярних областях, від­ступають гірські льодовики, де­градує багаторічна мерзлота), що є на­йочевиднішим проявом глобал. потеплі­н­ня. Утворе­н­ня К. повʼязане зі специфічними екологічними умовами існува­н­ня багатьох видів організмів і людини, по­значається на біо­логічних особливостях, по­буті та культурі людських спільнот. Для території України характерні поверх­неві, пере­важно сезон­ні (зимові) ут­воре­н­ня К.: сніговий покрив, морський, річковий та озерний лід, ожеледь тощо. У Карпатах в окремі холодні роки зберігаються сніжники. Давні сліди існува­н­ня потужнішої К. встановлено для докем­брію (льо­довикові покриви) та плей­сто­цену (льодовикові покриви, гірські льодовики, багаторічна мерзлота).