ДО́ЛЖИЦЬКИЙ Леон (20. 03. 1888, Львів — 20. 09. 1965, Краків) — живописець. Закін. Львів. учител. семінарію (1907), навч. у Краків. АМ (1907–12; викл. Ю. Мегоф­фер, Ф. Рущиць, Ю. Унєжицький). 1912 пере­бував у Парижі, де цікавився творами ім­пресіоністів, П. Сезан­на й кубістів. Від 1912 — викладач Станіслав. (нині Івано-Франківськ), від 1917 — Львів., 1918–19 — Борислав. (нині Львів. обл.) г-зій. Член мист. обʼ­єдн. «Формісти» (1917–22), організатор першої ви­ставки формістів у Львові 1918. У 1920 ви­їхав до По­знані (Польща), де став спів­засн. мист. групи «Пластика» (1925). Від 1946 — викладач у Вроцлаві, від 1949 — проф. Краків. АМ. Учасник худож. ви­ставок у Львові (1914–32), Станіславі (1913). Персон. — у Львові (1918). Малював олійні, темперні, акварел. фігурні композиції, порт­рети, краєвиди, натюрморти; виконував дереворити й літо­графії. Творчість Д. до 1916 пере­бувала під впливом франц. ім­пресіон. та постім­пресіон. живопису, з декор. сполуче­н­нями кольор. плям («Приятель», 1911; «Старий», «Міський пейзаж», «Скульптор», усі — 1914). Від 1916 пере­йшов до формізму, використовував посилену екс­пресію лінії та кольору, ритміку композиції. Узагальнені, іноді геометризовані силуети фігур і предметів обводив під­кресленою, динам. контур. лінією, площини заповнював чистими, контраст. барвами («Роз­мова», «Дівчинка», «Більярд», усі — 1917; «Автопорт­рет», «Сад», «Дерева», усі — 1918; «Косар», 1920, «Золота Венера», 1921, «Скорботна», 1922). Після 1925 інтенсивність худож. виразу його картин зменшилася, ритміка ліній та кольор. плям стала більш спокійною. Роботи зберігаються у музеях Польщі.