ДОЛИ́НА — від­ʼємна лінійно витягнута форма рельєфу земної поверх­ні, що має загальний похил від верхівʼя до гирла. Утворюється пере­важно у результаті ерозійної діяльності по­стій. або тимчас. водотоків. Місцерозташува­н­ня долин зумовлене насамперед тектонічним фактором. Первин­ні форми ерозійних Д. — яри та балки. В умовах вологого клімату утворюють долин­но-яружні системи, характерні для тер. України. Глибина та ширина Д. залежить від віку, потужності водного потоку, геол. будови та тектон. режиму місцевості, положе­н­ня базису еро- зії та заг. фізико-геогр. умов території. Верхівʼя Д. річок найчастіше мають ви­гляд водо­збір. лійок або ж починаються льодовик. цирком. Побл. гирла іноді формуються конуси виносу та дельти або морські затоки та естуарії, губи. В нижніх частинах течій річок Д. мають звивистий характер і утворюють меандри. У зрілих Д. виділяють: дно у складі річища по­стій. чи тимчас. водотоку та заплави; схили, на яких простежуються тераси; корін­ний берег. За морфологією дуже різняться Д. рівнин. та гірських річок: перші мають велику ширину при від­носно не­знач. глибині, похилах та крутизні схилів; другі — значну глибину при від­носно невеликій ширині та різко нерівномірне паді­н­ня від витоку до гирла, часто з водо­спадами. За попереч. профілем Д. може мати форми кань­йону, V- та U-подібну, коритоподібну та ін. Після припине­н­ня дії водного потоку Д. можуть бути пере­роблені ін. процесами, спричиненими льодовиками (троги, фіорди), вітром (ваді), морем тощо. Під­водні Д. є продовже­н­ням великих річк. Д. суші на шельфі. До зрілих сформ. річк. долин приурочені роз­сипища корис. копалин (алмазів, золота, платини, олова, титану, ільменіту). Використовують під сінокоси та вирощува­н­ня с.-г. культур. В їхніх межах найчастіше роз­таш. населені пункти.