Долішній Василь Михайлович

ДОЛІ́ШНІЙ Василь Михайлович (13. 11. 1930, с. Підлужжя, нині Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл. — 31. 12. 1995, там само) — учасник національно-визвольного руху. З 13-ти р. — зв’язковий УПА. 1946 заарешт. органами держ. безпеки й засудж. до 10-ти р. ув’язнення і 5-ти р. поразки у правах. Покарання відбував у Сибіру, працював на шахтах. 1954 звільнений за амністією. Повернувся додому, закін. заоч. відділ Івано-Фр. інституту нафти й газу. Під час виконання служб. обов’язків розповсюджував самвидав, вів просвітниц. бесіди з історії України. У ході черг. арештів укр. інтелігенції 1972 за звинуваченням у антирад. агітації та пропаганді засудж. до 7-ми р. таборів суворого режиму і 3-х р. заслання. Карався у таборах Мордовії, Перм. обл., Сибіру (усі — РФ). Брав активну участь в акціях протесту, за що неодноразово потрапляв до карцеру. У липні 1984 безпідставно звинувачений у нападі на міліціонера і засудж. до 3-х р. таборів. Покарання відбував у Респ. Комі (РФ). Наприкінці 1980-х рр. організовував збори й мітинги, відновлення й освячення могил вояків УПА, розповсюджував самвидавчу літературу. Один із засн. Всеукр. товариства політ. в’язнів і репресованих (1989), УРП (1990).

Літ.: Андрусенко Н. Василь Долішній: «Ліпше згоріти, ніж животіти» // Вперед. 1995, 19 серп.

В. В. Овсієнко