Доломіт
ДОЛОМІ́Т — мінерал класу карбонатів. Названий на честь франц. мінералога Д. Долом’є. Ін. назви: вапняк гіркий, вапно кремнисте, кальцит димчастий, магнезіокальцит, мурикальцит, раукальк, раутеншпат, ридольфіт, шпат доломітовий, шпат кальцієво-тальковий, шпат ромбічний, бросит (стовпчасті різновиди). CaMg [CO3]2. Сингонія тригональна. Колір білий, безбарвний, сірий, жовтий, червонуватий, коричневий. Блиск скляний до матового у дрібнозернистих і прихованокристаліч. агрегатах, перламутровий — у кристалічних. Колір риски білий. Твердість 3,5–4. Крихкий. Злам раковистий. Форми виділення: досконалі ромбоедричні кристали часто вигнутої, сідлоподіб. форми, грубо- та тонкозернисті, фарфороподібні, пластинчасті та щільні масивні агрегати, прихованокристалічні маси. Мінерали-супутники: кальцит, магнетит, кварц. Має гідротермал. (флюїдо-метасоматичне) та осадово-хемогенне походження. Зустрічається в асоціації з галогенідами, гіпсом, ангідритом, у рудних і мінерал. жилах, у тальк. і хлорит. сланцях, у гідротермально змінених ультраоснов. породах. Є суттєвою складовою частиною багатьох карбонат. товщ доломітиз. вапняків. Родовища Д. розповсюджені у всьому світі, в Україні — у нижньокам’яновугіл. карбонат. товщах Складчастого Донбасу, в середньодевон. териген.-карбонат. відкладах Волино-Поділ. плити. Розробляють відкритим способом, використовують у металург. виробництві, а також як буд. матеріал.